Про велике і маленьке

Роздуми над Словом Божим на середу ІІІ тижня Великого Посту 

Їхати б на місії, навертати континенти, робити для Бога і взагалі в житті великі речі. Бо покликані ми до великого і так насправді є. Але часом в очікуванні геніального і чогось надзвичайного в моєму житті, я забуваю про щось маленьке і незначне, але дуже важливе.

«Якщо хтось скасує одну з цих найменших заповідей і так навчить людей, — він найменшим назветься в Царстві Небесному, а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному».

Коли зустрічала раніше цей фрагмент з Євангелія, постійно концентрувала увагу на тому, які ж то заповіді не можна скасовувати? Тобто — порушувати: адже порушуючи заповіді, ми фактично їх скасовуємо. Але якось не задумувалась над тим, що потрібно йти далі — тобто в наступне речення і думати над тим, що робити, аби бути великим у Небеснім Царстві. Помітили різницю? Щоби бути великим, недостатньо тільки «не порушити заповіді»: їх потрібно виконати і навчити інших. Бо якщо наша праведність не перевищить праведність книжників і фарисеїв, то не ввійдемо в Царство. Адже фарисеї та книжники дійсно були зациклені на тому, щоби не порушити приписи Закону. Відчуваєте цю тонку межу? Не вистачить того, щоб ми просто НЕ робили чогось злого, щоб не порушити заповіді або свої великопісні постанови! Господь кличе нас до чогось більшого і глибшого — робити, діяти! Виконувати найменші заповіді, а Він вже відкриє нам дорогу до Небесного Царства. Можу замуруватись у своїй кімнаті, оточити себе побожними книжками й вірити, що, не роблячи нічого поганого, забезпечу собі Боже Царство. А Бог просить вчиняти принаймні найменші речі, які тільки траплятимуться протягом нашого дня: усмішка, обійми, допомога, час на те, щоби побути з іншими та їх вислухати, приготована вечеря, люблена сім’я. У нашій буденності ми можемо творити фантастичні речі, перемінюючи своєю любов’ю як наш світ, так і світ інших людей.

«Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.» (Йн 13,34-35).

Здавалось би, одна з найпростіших, але водночас і найскладніших заповідей. Любити інших, виконуючи найменші речі. Важко, але варто спробувати.

Тату, нехай Твоя любов, яка є в нас, діє! Просимо про дар Твоєї любові, бо, певне, це єдиний дар, якого найбільше потребуємо від Тебе. Нехай Любов все перемінює.