Подвійне приготування Пасхи

Роздуми над Словом Божим на Велику Середу

Юда і первосвященники ведуть між собою ділові перемовини: «Юда Іскаріотський, пішов до первосвященників і сказав: “Що ви хочете мені дати, і я видам Його вам?”» (Мт 26, 14). Унаслідок цих перемовин постає угода: Юда отримує тридцять срібняків за те, що виконає необхідну «працю», а первосвященники наймають потрібного їм «фахівця».

Коли роздумую над цим уривком, на думку чомусь приходять історії з нашого життя: подружжя укладає угоду з фірмою, яка уможливить їм народження дитини завдяки методу екстракорпорального запліднення. Підписуючи цю угоду, ніхто не задумується над тим, що обидві сторони домовляються вбити зачаті людські життя, які не приживуться в лоні матері, рідної чи сурогатної, або ж будуть «відбраковані»: адже попередні ембріони прижились…

Гріх завжди ставиться до життя людини як до предмета. Можна сказати, що це не особа, це не її життя — це предмет договору: я просто виконую свою роботу. Я повинен її виконати, бо отримав за це гроші, мушу взяти ці гроші, бо… Життя складне і ми змушені жити подвійно: «і Богу свічку, і чорту недогарок». І до церкви на Великдень прийти, і чуже прихопити… Але насправді все просто: гріх завжди робить з особи предмет. Людське існування не може бути предметом умови: людська особа свята, бо її створив та береже Господь.

Друга частина сьогоднішнього уривка говорить про те, як учні Ісуса готували пасхальну вечерю. Ми відчуваємо ці клопоти перед святом: треба купити ягня і все необхідне для святкування; треба розмістити всіх. Можна почути гомін базару, де учні купують гіркі трави, товчуться в галасливому натовпі, щоб згідно з єврейським звичаєм вибрати ягня на Пасху … Проте євангеліст Матей, який був учасником тієї Пасхи, каже, що в цьому приготуванні було щось незвичне. Таке, що наче говорить: сам Господь подбав про місце Тайної Вечері, про горницю. «Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: “Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити Пасху?” Він відповів: «Ідіть у місто до такого-то й скажіть йому: “Учитель каже: Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі своїми учнями”. Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували Пасху».   

Коли я дивлюсь на ці дві події — зраду Юди та приготування Пасхи учнями — розумію, що найліпшою назвою для сьогоднішнього уривка є Приготування Пасхи.

Зло, використовуючи зраду Юди та заздрість первосвященників, які хочуть убити Ісуса, готує Спасителю смерть. Методично, холоднокровно готує вбивство, маючи переконання, що таким чином знищить задум Божий; проте несвідомо готує собі поразку і перемогу Ісуса. Воно не знає, що це і є Нова Пасха Ісуса Христа, тобто перехід від смерті до життя.

Всемогутність Божа допускає зло тільки тоді, коли з нього може вийти добро. Не применшуючи гріха первосвященників і Юди, не применшуючи надзвичайного страждання Господа Ісуса Христа, усвідомлюю, що Бог усе використовує на добро: навіть і гріх грішника та злоба диявола використовуються Богом для добра. Бог не хоче ні гріха, ні страждання людини, але Він знає як Його виправити.

Бог знає також як зробити рани, які гріх завдав нашій людській природі,  джерелом Божественного дару: адже знаряддя смерті й ганьби Він зробив джерелом нашого спасіння, вічного життя і благодаті. Несправедливість, скоєну щодо мене, Бог також здатний використати для мого добра — і Він це робить постійно.

Закінчу роздуми словами Псалма (23, 5-6): «Готуєш стіл для мене перед моїми противниками; ти голову мою помазав миром, переливається мій кубок. Добрість і милість будуть мене супроводити усі дні життя мого, і житиму в домі Господнім по віки вічні».