Роздуми над Словом Божим на п’ятницю у Великодній октаві
Уривки Євангелія, що описують зустріч учнів з Ісусом воскреслим, важливі для нас по‑особливому, бо відкривають нам завісу над таємницею переображеної воскресінням людської природи. Ми можемо вже зараз доторкнутися того, що чекає на все людство після того, як воскреснемо.
Сьогоднішнє Євангеліє наче ілюструє притчу Ісуса Христа про Царство Небесне, в якій Він говорить: «Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити» (Лк 12, 37). В цій притчі Ісус закликає до постійного тривання в добрих учинках, а винагородою є служіння Господа своїм слугам. Як і в об’явленні Ісуса воскреслого при Тиверіадському озері, так і в притчі, служіння Господа слугам є нічим іншим як проявом діяльної любові до них.
Йоан Євангеліст докладно описує турботу Ісуса про своїх учнів. Ця турбота нагадує турботу матері про своїх дітей: «Дітоньки, чи маєте щось з’їсти?», «Ходіть-но снідати!»; а коли учні прибувають до берега, вони вже бачать приготований сніданок. Ісус про все подбав завчасно, як мати встає раненько, щоби приготувати сніданок для своїх дітей. Саме за цією турботою учні і впізнають Ісуса, ще коли вони далеко від берега і ледь-ледь можуть розпізнати Його силует — вони впізнають Його по турботі.
Ісус воскрес для своєї Церкви, постійно турбується про неї і дбає, Ним живе Церква, Його любов’ю і турботою.
Ми самі теж об’являємо Воскреслого Христа, якщо виконуємо завдання служіння в любові. Як учні, ми йдемо в світ виконувати завдання Ісуса, робимо звичайну справу: молитва, милостиня, проголошення Євангелія, виконання заповідей Божих. Ісус воскреслий подбає про те, щоб наші зусилля не були марними, щоб ми принесли плід для Божого Царства. Він також винагородить плід нашого чування віри своєю любов’ю.