Чи ми, читаючи, розуміємо?

Роздуми над Словом Божим на середу ІІІ Великоднього тижня

Аби зрозуміти щось нове і незвичне, людина використовує аналогії та шаблони, які вже містяться в її досвіді. Такий спосіб мислення спрощує і прискорює прийняття рішень.

Ми звикли до цього, діємо автоматично і при розмові можемо перебити опонента, оскільки нам здається, ніби розуміємо, про що він хоче сказати. Нам не хочеться слухати довгих проповідей, ми все це знаємо і розуміємо; в нас є досвід. Коли читаємо Євангеліє — можемо зробити ту саму помилку, однак не говоримо, що мислимо шаблонами, а пояснюємо, що розуміємо ці слова буквально.

Коли Ісус говорив про Євхаристію, люди, які Його вперше слухали, важко розуміли сказане. Наш розум підсуває нам шаблони, і насправді ми не розуміємо.

Євхаристія відкривається для нас як таємниця віри. Ми не збагнемо її розумом, а тільки завдяки благодаті віри. Вона відкривається для нас як чудесна таємниця, як джерело нашого вічного життя і привілейованого єднання з Богом. Адже навіть Ангели не можуть отримати такого єднання з Богом, яке може отримати звичайна людина, приймаючи Господа Ісуса у Святому Причасті.

З іншого боку, ми все ж таки можемо у світлі віри справді буквально розуміти слова Ісуса Христа в Євангелії. Зокрема — слова з сьогоднішнього Євангелія, хоч яким дивним це може здаватися. «Я є хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим». Могло би здаватися, що сама по собі Євхаристія не може нікого нагодувати, що це тільки образ. Ці слова говорять про дарування духовної сили для нашої душі, аби вона могла творити волю Божу і цим подобатися Богові; щоб могла протистояти спокусам, і без цієї сили людина загине духовно, піддасться спокусі. Однак і буквально існує зв’язок між хлібом тілесним і Євхаристією. Можна навести приклад містички ХХ століття Марти Робен, яка чудесним чином нічого не їла, але мала єдину поживу — Святе Причастя, протягом 52 років. Є й інші приклади такого зв’язку між хлібом духовним і матеріальним.

Пошана до Євхаристії має випливати з любові до Ісуса Христа і віри в Його безмежну любов та опіку над нами, які часто залишаємося до цього байдужими і недбалими у вдячності. Саме Євхаристія є живим знаком того, що Господь не хоче нас залишати, особливо тоді, коли ми в біді, коли маємо проблеми, коли страждаємо. Більш промовистого, живого і реального знаку Присутності Христа посеред свого народу годі шукати!