Блаженні, хто прийняв себе зі своїми недоліками

Роздуми над Словом Божим на VI Неділю Звичайного періоду, рік В

Заповіді блаженств накреслюють, можна сказати, лінію фронту між світом, у якому панує гріх, і Царством Божим. Ця лінія пролягає через наше серце.

В першому світі перемагають сила, успішність, ефективність. Водночас у цьому світі панує прихована нетерпимість до слабкості, безпорадності: ми боїмося бути невдахами, проявити слабкість, бо тоді почуватимемося непотрібними, відкинутими, здається — втратимо захист. Тепер згадайте, як ви самі себе картали, коли зробили навіть не якийсь гріх, а просто впороли дурницю, потрапили в халепу, щось у вас не вийшло… Згадали? Не йдеться про те, що таких випадків було багато, але про те, як сильно ми себе внутрішньо картаємо і обзиваємо себе за це. І ось так сильно ми себе не приймаємо, не любимо.

Неможливо себе любити частково: я буду любити себе за те, що я добрий і розумний… Але глупий і безглуздий, нервовий і смутний — це теж я, це невід’ємна частина мене, і не вийде себе приймати чи не приймати частково. Якщо я не приймаю негативних сторін себе і свого життя, то я не приймаю себе всього… (Тут не йдеться про гріх. Гріх — це не частина мене, це мій злий учинок, але не я сам; натомість, моя слабкість, обмеженість — це не гріх, а частина моєї особистості, яку суспільство часто не вміє прийняти, тому часто і я їх не хочу прийняти).

Правда в тім, що кожна людина має і свої сильні сторони, і свої слабкості. Й коли Христос каже «горе вам, багаті», то я розумію, що Він говорить до тих, хто хоче сховати свою слабкість за багатством. Коли Христос каже «горе вам, що смієтеся нині», то я розумію, що Він звертається до тих людей, хто втікає від свого болю та відчуття пустки у веселощі. Й коли Ісус каже «блажененні», тобто щасливі в вічному житті, то каже це до тих, хто прийняв себе, своє життя уповні, хто прийняв і радість, і пустку свого життя, щастя і біль, успіхи і невдачі. Ця людина приймає життя в повноті і не втікає від самої себе, не ховається за маскою успішності й сили, вміє бути і радісною, і тою, яка плаче, вміє бути насправді людиною.

Христос спасає не наші маски, а нас справжніх. Так, можна бути багатим матеріально; але це багатство має служити мостом для спілкування з іншими, а не стіною, якою від них закриваються. Насправді ж найчастіше для того люди і здобувають багатства цього світу, щоб відгородитися ними від інших, від життя, в якому є біль, смуток, страждання… І саме тому Христос і каже «горе вам, багаті», бо так ви втрачаєте життя.