Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ХІХ звичайного тижня, рік ІІ
Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину чоловічий! Вистав перед очі Єрусалимові всі її гидоти, скажи: так говорить Господь Бог до Єрусалиму: Рід твій та походження — з Ханаан-краю. Батько твій — аморій, мати — хеттитка. При народженні твоїм, тоді як ти на світ з’явилась, ні пупця тобі не обрізано, ні водою тебе не обмито, щоб була чиста, ні сіллю не натерто, ані в пелюшки не сповито. Нічиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя до тебе хоч одне щось із цього тобі зробити. Ні, тебе викинуто в поле, гидуючи тобою, коли ти народилась. І йшов Я мимо тебе й побачив, як ти вовтузилась у власній крові, і сказав тобі: живи у твоїй крові, рости, немов трава в полі. Ти виросла, зробилась великою й дійшла до прекрасної вроди. Позаокруглювались у тебе груди та й волосся виросло густо, тільки була ти гола, невкрита. Я переходив попри тебе й побачив, і ось видно було, що прийшла твоя пора любові. І Я накинув полу одежі Моєї на тебе й прикрив твою голизну. Я присягнув тобі; увійшов у союз із тобою, — слово Господа Бога, — і ти стала Моєю. Я викупав тебе у воді, обмив із тебе кров і намастив тебе олією. Я одягнув тебе в гаптовану одежу, обув тебе в сап’янці, підперезав тебе вісоном і вкрив тебе шовком. Я прикрасив тебе оздобами, надів тобі на руки обручки, а на шию намисто. Я дав тобі каблучку до носа, і кульчики до вух і пишний вінець тобі на голову. Ти розкошувала в золоті й у сріблі, одіж твоя була — вісон, шовк і гаптована тканина. Питльованою мукою, медом і олією ти годувалась. Прекрасною ти стала, хоч би й у цариці. І слава твоя пронеслась поміж народами з-за твоєї вроди, бо врода була досконала величчю, яку Я поклав на тебе, — слово Господа Бога. Ти ж, покладаючись на твою вроду й послуговуючись твоєю славою, запопалася блудувати, і щедро блудувала з кожним перехожим. Та Я згадаю про союз Мій із тобою за днів молодощів твоїх і встановлю з тобою союз віковічний, щоб ти згадала й засоромилась, і не посміла більш зо стиду й уст відкрити, як Я прощу тобі все, що ти коїла», — слово Господа Бога.
Єз 16, 1–15. 60. 63
У сьогоднішньому фрагменті пророк Єзекиїл порівнює невірність Ізраїля з невірністю жінки, яка зрадила свого спасителя. Цим Господь яскраво показує ізраїльтянам, як далеко вони відійшли від Нього! Та, попри невірність свого народу, Бог лишається йому вірним. І хоча Він і дозволив людям пережити наслідки їхнього зрадництва, Господь не відмовився від них. Він говорить: «…встановлю з тобою союз віковічний» (Єз 16, 60). Як далі пророкує Єзекиїл, Бог потурбується про відродження свого улюбленого народу (див. Єз 36) і стане Пастирем, що вестиме їх і дбатиме про них (див. Єз 34, 15).
Вірність — це основа розвитку будь-яких стосунків. Коли ми знаємо, що можемо з певністю покластися на когось, то відкриваємо цій людині своє серце. А завдяки більш глибокому пізнанню одне одного поглиблюються порозуміння, любов і близькість. Це актуально і для наших взаємин із Господом. Він завжди лишається вірним і сподівається у відповідь вірності й від нас. Як же можемо виявляти вірність невидимому Богу? Звертаючись до Нього в будь-якій ситуації, довіряючи Йому всі свої проблеми, радощі й горе, зустрічаючись із Ним у таїнстві Сповіді та на Літургії, приймаючи Його в Євхаристії. Бог являється нам, а ми Йому відкриваємо своє серце. Господь ділиться з нами своїми планами, а ми покликані з радістю приймати їх і втілювати в життя.
А ще Бог закликає нас лишатися вірними Йому, дбаючи про людей, яких Він ставить на нашому шляху. Слугуючи ближнім, попри їхні недоліки, ми відображуємо Божі вірність і любов. Довірливі зв’язки між нами стають міцнішими, і ми з більшою щирістю відкриваємося одне одному.
І зрадою Господу з нашого боку буде, коли Його чільне місце в нашому житті віддамо комусь іншому чи чомусь, що забере всю нашу увагу, сили, любов. Наприклад, це може бути і праця, і всепоглинаюче бажання матеріальних статків будь-яким чином, і надмірна освіта, і безмежна відданість кумиру тощо. Тому поміркуймо сьогодні над тим, у якій сфері життя ми відійшли від Господа. Покаймося і попросимо у Бога благодаті щодня бути Йому такими ж відданими, яким є до нас Він.
«Отче, дякую Тобі за Твою безмежну вірність мені. Прости мені мою невірність та понови наш союз».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Дивіться YouTube-канал журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
