Роздуми над Божим Словом на середу ХХ Звичайного тижня, рік ІІ
Господь Ісус розповів таку притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само. Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: ідіть і ви у виноградник. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: поклич-но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. Той, відповідаючи одному з них, сказав: друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! Так то останні будуть перші, а перші — останні!»
Мт 20, 1-16
Уяви, що, потрапивши на небеса, ти раптом зустрічаєш там людину, яку добре знав на землі не з кращого боку. Напевно, ти здивуєшся: як це вона сюди потрапила!? І тоді, можливо, святий Петро нагадає тобі притчу Христа про господаря та працівників, над якою ми сьогодні роздумуємо. Імовірно, ця людина прийшла у Божий виноградник «останньою», тобто навернулася до Бога тільки в момент своєї смерті. Нехай і в кінці робочого дня, але ж прийшла, і це єдине, що насправді має значення для Господа.
Нам важко до кінця зрозуміти цю притчу. На наш погляд, учинки господаря несправедливі. Та Боже милосердя таки неможливо осягнути людським розумом, виміряти, вписати в якісь рамки. Боже милосердя безмежне, постійне і щедро виливається із Серця Господа невичерпним джерелом. Нам може уявлятися, що Бог має роздавати своє милосердя, немов ту зарплату. Та це не так! Кожен, хто прийде до Нього, буде занурений у Його милосердя, — а воно прощає, спасає і наповнює Його Божественним життям.
Якщо ти ступив на шлях Господній із дитинства чи юності, як ті працівники, що вийшли до праці на світанку, — радій! Тобі довелося докласти чимало зусиль і навіть піти на певні жертви, щоби не втратити віри та жити нею. Ти доглядав Божий виноградник із любові до свого Господа, змінюючи світ навколо себе, — і винагорода за це буде великою!
Якщо ж ти долучився до віри значно пізніше, можливо, після багатьох десятиліть грішного і безбожного життя, — то радій ще більше! Кров Ісуса Христа, пролита на хресті, очистила тебе. Бог не лише простив тобі всі минулі гріхи, Він і забув про них! І тому ти також отримав доступ до плодів смерті й воскресіння Христа — щедроту життя тут, на землі, і життя вічне на небесах.
Ця притча додає нам надії, що й наші рідні та близькі люди, ще далекі від Господа, рано чи пізно наблизяться до Нього. Бог є нерозривністю любові між Отцем, Сином і Святим Духом, і Він завжди пропонує своє прощення і милосердя тим, хто приходить у Його виноградник, не зважаючи на те, о котрій годині життєвої доби це сталося.
«Господи, я прославляю Тебе сьогодні за Твою безмежну любов і милість!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.