Роздуми над Божим Словом на середу ХVI Звичайного тижня, рік І
Сини Ізраїля рушили з Еліму і прийшли у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.
І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині. Говорили до них сини Ізраїля: «О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду».
І сказав Господь Мойсеєві: «Ось Я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні. Шостого ж дня нехай зготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня.
Мойсей сказав Аронові: «Промов до всієї громади синів Ізраїля: „Виступіть перед Господом, бо Він почув ваші нарікання”». І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.
Тоді Господь заговорив до Мойсея: «Чув Я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: „Ввечері їстимете м’ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що Я — Господь, Бог ваш”».
І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору. Коли ж роса зникла — ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі. Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: Що це таке?» Не знали-бо, що воно таке.
А Мойсей сказав їм: «Це хліб, що дав Господь вам на поживу».
Вих 16, 1-5. 9-15
Як же ж так? Не минуло й трьох місяців від того часу, як Бог чудесним чином звільнив ізраїльтян з єгипетського рабства, а вони знову мають до Нього якісь претензії! Як можна було так швидко забути все, що Бог зробив для них?!
Але не будьмо занадто суворими в наших оцінках, адже ті люди йшли через пустелю й не мали достатньо їжі. Не дивно, що їм згадувалося минуле життя, коли вони, хоча й були рабами, але принаймні могли розраховувати на якусь мізерну щоденну поживу. Пам’ятаймо, що вони були звичайними людьми і їм насправді було дуже страшно.
Розуміючи їхній страх перед загрозою голоду, Бог не дорікнув ізраїльтянам за скарги та не покарав за невдячність, а вкотре виявив дивовижну турботу, кожного дня забезпечуючи їх «небесним хлібом» (див. Вих 16, 12). Щоб іще більше додати своєму народові впевненості в тому, що Він завжди поруч і піклується про них, Господь явився ізраїльтянам у вигляді таємничої хмари (див. Вих 16, 10).
Сьогоднішнє Боже слово стосується і нас. Господь — терпеливий і не карає за сумніви та скарги, адже розуміє, що в основі цього лежать наші страхи. Наприклад, нарікання батьків на недостатню увагу з боку дорослих дітей це зазвичай прояв страху самотності. А скарги голови сімейства на важкий робочий графік можуть бути пов’язані зі страхом, що зароблених грошей бракуватиме для утримання родини.
Тож у ті хвилини, коли нам дуже страшно й ми не бачимо виходу, звертаймо очі та серця до Бога, який прагне втішити нас і освітити нашу дорогу своїм світлом. Коли перестанемо зосереджуватись тільки на наших проблемах та нестачах і підведемо очі вгору, то побачимо шлях до Обіцяної землі та Господа, який щоденно піклується про нас.
«Дякую Тобі, Отче, що з терпінням і співчуттям допомагаєш мені подолати всі мої страхи».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
