Роздуми над Божим Словом на середу ХХVIІІ Звичайного тижня, рік І
Тому немає оправдання тобі, будь-яка людино, котра осуджуєш, — бо в чому осуджуєш іншого, в тому сама себе осуджуєш, адже робиш те саме, що осуджуєш. Ми ж знаємо, що є справедливий Божий суд на тих, хто таке робить. Людино, невже ти вважаєш, що уникнеш Божого суду, осуджуючи інших за те, що сама робиш? Або нехтуючи багатством Його доброти, лагідності й довготерпіння, не знаєш, що доброта Божа веде тебе до покаяння? Через власну черствість і нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву і виявлення справедливого Божого суду. Він відплатить кожному згідно з його вчинками: тим, хто настирливістю в добрих ділах шукає слави, честі й нетління, — вічне життя, а сварливим і тим, хто противиться правді, але віддається неправді — лють і гнів. Страждання і горе кожній душі людини, яка чинить зло, — насамперед юдеєві, потім грекові; слава, честь і мир кожному, хто робить добро, — насамперед юдеєві, потім грекові, бо не зважає Бог на обличчя.
Рим 2, 1-11
Те, як апостол Павло описав Божий суд у цьому уривку, може змусити нас тремтіти від страху. Адже картина вражає! Той, хто засуджує інших людей, тим самим виносить вирок собі. Тож Павло попереджає, що Бог «віддасть кожному за його вчинками» ( пор. Рим 2, 6).
Ми знаємо, що свого часу на кожного з нас чекає Божий суд. Але до того моменту Бог виявляє до нас «лагідність і довготерпіння» (пор. Рим 2, 4). Він прагне привести нас до покаяння та обдарувати прощенням. Він палко бажає, щоб ми осягнули те життя, для якого створені.
Бог подібний до доброго батька, який чекає на свого сина-підлітка, що затримується до пізнього вечора. Батько не лягає спати, доки не впевниться, що син повернувся, що з ним усе гаразд і що він не накоїв дурниць. Якщо син наробив помилок, то такий батько завжди допоможе йому впоратися з наслідками неправильного вибору і дарує прощення.
Звісно, це порівняння недосконале. Багато хто з нас, зазнавши болю і зла від ближніх, особливо від батьків, очікують від Бога суворого докору чи покарання. Але парадокс любові полягає в тому, що Бог надзвичайно терпеливий до нас і ми навіть не можемо уявити, до якої міри! Він готовий на все заради нашого блага. Зрештою, саме тому Він послав свого Сина врятувати нас!
Як і наш Небесний Отець, Ісус також надзвичайно терпеливий, причому абсолютно до всіх — починаючи від своїх, м’яко кажучи, недосконалих учнів, і до найбільших грішників, з якими зустрічається. Але найвищим проявом терпіння й доброти до нас є Його жертва на хресті.
І сьогодні Ісус просить тебе залишити гріх, який веде до самознищення, і простягає свою руку, щоб піднести тебе. Довірся Йому. Послухайся Його. Дозволь урятувати тебе.
«Господи Ісусе Христе, помилуй мене, грішного».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
