Роздуми над Божим Словом на понеділок ІІ тижня Адвенту
Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і квітне, мов нарцис! Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого. Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! Скажіть тим, у кого серце збентежене: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа; Він прийде й спасе нас». Тоді відкриються у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німих піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води — край спраглий. Лігвища, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. І буде там стежка і дорога; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; і буде вона їм дорогою прямою, так, що навіть і нетямущі на ній не заблукають. Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зітхання зникнуть.
Іс 35, 1-10
Єрусалим перебував перед реальною загрозою ворожої навали. Тож моральний дух ізраїльтян був дуже слабким, а деякі почали думати, що Бог їх покинув. На тлі похмурого загального настрою контрастом звучать пророчі слова Ісаї: «Будьте мужні, не бійтесь! Все це не назавжди. Пустиня і суха земля хай веселиться! Навіть якщо здається, що зараз навкруги «вигоріла земля», вона «стане ставом» (пор. Іс 35, 1.4.7).
Багато людей знає, як важко переживати період «засухи» в молитві. Дуже важко мотивувати себе, коли здається, що ми лише тривожимо повітря й Бог нас не чує. Чому приходять такі думки? Бо не відчуваємо ніякого зворотного зв’язку. І саме в такі хвилини варто згадати безцінну пораду Ісаї: «Зміцніть зомлілі руки!»
Насправді періоди «сухої» молитви, хай би якого неприємними та важкими вони видавалися, є потрібною і прекрасною можливістю зміцнити фундамент своєї віри. Саме вони вчать будувати молитовне життя не на миттєвих та швидкоплинних емоціях, а на любові до Бога та істинах віри. Спонукають шукати Божу волю незалежно від того, відчуваємо ми щось чи ні.
У цей період можуть допомогти методи молитви, які скеровані до розуму, наприклад, роздуми над Символом віри. Промовляй його повільно і скажи Господу, що віриш в усі сказані істини. Шукай не просто Божої розради, а Його правди. Дозволь Йому запевнити тебе, що Він невпинно діє, зокрема й прихованими поки шляхами. Зосередь свій погляд на іконі чи розп’ятті та намагайся повністю віддати себе в руки Христа — навіть якщо в цей момент не почуваєшся новим творінням.
Не здавайся! Скріпи свої слабкі коліна! Пам’ятай, що Бог завжди винагороджує тих, хто наполегливо шукає Його.
«Ісусе, дякую Тобі за часи, коли кличеш мене глибше шукати Тебе. Вірю, що Ти використовуєш цей час, щоби зміцнити мене у Твоєму Дусі».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
