Постать св. Гільдеґарди Бінґенської — середньовічної містички, радниці єпископів та вельмож — була основною темою загальної аудієнції Бенедикта XVI учора, 1 вересня 2010 року.
Щоб послухати Папу, до Кастель Ґандольфо прибуло близько 5 тисяч паломників з усього світу.
Своє повчання Святіший Отець розпочав згадкою про те, що у 1988-му, з нагоди Марійного року, його попередник папа Йоан Павло ІІ опублікував Апостольський лист «Mulieris dignitatem» (Про гідність жінки), наголосивши на цінній ролі, яку в житті Церкви відіграли та відіграють жінки. «Церква, – читаємо в цьому документі, – складає подяку за всі прояви жіночої обдарованості, які протягом історії появилися між усіма народами і в усіх націях; складає подяку за всі дари, які Святий Дух виливає на жінок в історії Божого люду, за всі перемоги, які вона завдячує їхній вірі, надії та любові; дякує за всі плоди жіночої святості».
Бенедикт XVI зазначив, що часи Середньовіччя також були багаті жіночими постатями, які визначались своєю святістю й багатством навчання. Цієї середи він розпочав знайомство з однією з них — святою Гільдеґардою, представивши її життєвий шлях. Вона жила в Німеччині у ХІІ столітті, і, попри не найкращий стан здоров’я, дожила до 81 року. Гільдеґарда походила зі шляхетної багатодітної сім’ї, і вже від народження батьки обіцяли віддати її на служіння Богові. Коли дівчинці сповнилося вісім років, задля отримання належного християнського виховання її доручили під опіку вчительки Юдити зі Спангайма, яка згодом заснувала затворницьку спільноту. Туди вступила юна Гільдеґарда, а 1136 року, після смерті засновниці, співсестри обрали її настоятелькою. Кілька років після того, зважаючи на дедалі більшу кількість дівчат, що бажали приєднатися до спільноти, Гільдеґарда заснувала ще одну — в Бінґені, де й провела решту свого життя. «Стиль, із яким вона виконувала своє служіння влади, є зразком для кожної чернечої спільноти, — зазначив Папа, — він викликав святе змагання у практикуванні добра, до такої міри, що, як передають тогочасні свідчення, мати-настоятелька й духовні доньки змагалися у взаємній пошані та допомозі одна одній».
У певний момент свого духовного життя свята Гільдеґарда почала отримувати містичні видіння. «Як це завжди стається у житті справжніх містиків, – звернув увагу Бенедикт XVI, – Гільдеґарда постановила піддатися владі мудрих осіб, щоб розпізнати походження цих видінь, боячись, щоб вони не були плодом ілюзій або що їхнє походження не було від Бога». Вона звернулася до найшановнішої на той час у Церкві особи — святого Бернарда з Клерво, який заспокоїв її. Пізніше також папа Євгеній ІІІ дав їй благословення записувати свої видіння та прилюдно про них говорити. «Саме це, дорогі друзі, – вів далі Святіший Отець, – є печаттю справжнього досвіду Святого Духа, джерела усіх харизм: людина, яка отримує духовні дари, ніколи ними не хвалиться, не виставляє їх напоказ і, передовсім, виявляє повний послух церковній владі. Кожен дар, який роздає Святий Дух, по суті призначений на збудування Церкви; і Церква, через своїх пастирів, розпізнає його справжність».
Наприкінці Папа зазначив, що наступної середи повернеться до цієї великої жінки, яка з великою актуальністю промовляє і до сучасної людини своєю здатністю розпізнавати знаки часу, любов’ю до створіння, своєю музикою та поезією, своєю любов’ю до Христа і до Церкви, «яка й тоді страждала, зранена гріхами і священиків, і мирян».
За матеріалами: Радіо Ватикан