Спогляданню Бога в буденності служить проста практика, яку с. Фаустина використовувала у своєму чернечому житті.
Коли вона захотіла це змінити — їй не дозволив сам Господь Ісус, знаючи, як багато користі ця практика дає духовному життю.
В чому полягає споглядання Бога у буденності?
Характерною рисою духовності св. Сестри Фаустини є споглядання Милосердя у буденності. Сестра Фаустина вчить споглядати Бога в нашій звичайній щоденності, тобто відкривати Його у своїй душі та переживати все своє життя невідлучно від Нього. «Я не шукаю щастя поза внутрішнім світом, у якому перебуває Бог, — зізналася Фаустина у своєму «Щоденнику». — Я тішуся Богом у своєму нутрі, тут я з Ним перебуваю постійно, тут моя найбільша з Ним близькість, тут я з Ним перебуваю безпечно, сюди не сягає людський погляд. Пресвята Діва заохочує мене до такого перебування з Богом» (Щ 54; пор. Щ 1793).
Одна проста практика
Спогляданню Бога в буденності служить проста практика, яку с. Фаустина використовувала у своєму чернечому житті. Коли вона захотіла це змінити — їй не дозволив сам Господь Ісус, знаючи, як багато користі ця практика дає духовному життю.
Ця практика полягає у єднанні з Ісусом, який мешкає в душі, — наприклад, через молитовні заклики. Послідовне застосовування цієї практики приносить щедрі плоди в духовному житті: розвиває особовий зв’язок любові з Богом і провадить до щораз повнішої участі в житті та місії Христа. Це дає змогу спільно з Ним проживати своє життя в усіх вимірах.
«З Ним іду до праці, з Ним іду на відпочинок»
«З ним я йду до праці, — писала Сестра Фаустина, — з Ним іду відпочивати, з Ним страждаю, з Ним радію, живу з Ним, а Він у мені. Я ніколи не сама, бо Він мені постійно товаришує, Він присутній у мені в кожну мить» (Щ 318). Якщо так практикувати споглядання Милосердя в буденності, то це не вимагає відлюдництва від світу, перебувати в монастирі. Ця практика може бути застосована в кожному покликанні.
В часи величезного страху, браку почуття безпеки й любові Бог, через життя св. Сестри Фаустини, нагадав істину про своє перебування в людській душі, про що св. Йоан написав у своєму Євангелії, закликаючи перебувати з Ним.