Літургійні читання на 24 червня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Сострадання Пресвятої Богородиці.
Апп. Вартоломея й Варнави

Апостол
Ді 11, 19-26. 29-30

19 Ті, хто був розсіяний через ути­ски, які виникли в зв’язку зі Сте­паном, пішли до Фінікії, Кіпру й Анті­­о­хії, не проголошуючи слова ні­ко­му, крім юдеїв. 20 Між ними були деякі люди з Кіпру та Киринеї, які, прийшовши до Антіохії, говорили і до греків, проповідуючи Євангеліє Господа Ісуса. 21 І Господня рука була з ними; тож велика кількість тих, які по­ві­рили, навернулися до Господа. 22 Вістка про них донеслася до Єру­салимської Церкви. І вони по­сла­ли Варнаву, щоби пішов до Антіо­хії. 23 Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа, 24 оскільки він був доброю лю­ди­ною і сповнений Духа Святого та віри. І багато людей приєдналося до Господа. 25 Він пішов у Тарс, щоб відшу­ка­­ти Савла. 26 А знайшовши, привів до Ан­тіохії. Сталося, що вони цілий рік зби­ралися в Церкві, навчаючи вели­ку громаду. Вперше в Антіохії учнів почали називати християнами.
29 Тоді постановили учні, кож­ний з них, по спроможності на­ді­слати допомогу братам, які жили в Юдеї. 30 Це й зробили, відправивши до старших через руки Варнави і Сав­ла.

Євангеліє
Лк 10, 16-21

16 Хто слухає вас, — той Мене слу­­хає, а хто гордує вами, Мною гордує; хто ж гордує Мною, гордує Тим, хто послав Мене».
17 Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: «Господи, навіть біси коряться нам через Твоє Ім’я!» 18 А Він сказав їм: «Бачив Я сатану, який, наче блискавка, з неба впав. 19 Ось дав Я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, — і ніщо вам не пошкодить. 20 Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радій­те, що імена ваші записані на небе­сах».
21 Тієї години Ісус звеселився Свя­тим Духом і сказав: «Про­слав­ляю Те­бе, Отче, Господи неба й землі, бо при­ховав Ти це від премудрих та ро­зум­них і відкрив це немов­лятам. Так, Отче, бо так було Тобі до впо­до­­би».

Богородиці:

Апостол
Флп 2, 5-11

5 Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі. 6 Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, 7 але понизив самого себе, при­йнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; 8 Він упокорив себе, був слух­ня­ним аж до смерті, й до смерті хрес­­ної. 9 Тому й Бог надзвичайно звели­чив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, 10 аби перед Ім’ям Ісуса покло­нилося кожне коліно — і підне­бес­них, і земних, і підземних; 11 і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.

Євангеліє
Йо 19, 25-27; 21, 24-25

25 Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Ма­рія Клеопова і Марія Магдалина. 26 Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус про­мовив до [своєї] матері: Жінко, ось твій син! 27 Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.

24 Це той учень, котрий свідчить про це, який і написав оце. І знаємо, що його свідчення правдиве. 25 Є багато іншого, що вчинив Ісус. Якби докладно описати все, то, ду­маю, що світ не вмістив би напи­са­них книг. [Амінь].

Біблійні роздуми