Уникайте «мертвої моральності»

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ХХ звичайного тижня, рік І

Виконання заповідей Божих – це одна з основних умов для того, щоб успадкувати вічне життя ( пор. Мк 10, 17-20). Знати заповіді Божі і виконувати їх в своєму житті важливо для спасіння, адже «бо хто ввесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, – стає у всьому винуватий» ( Як 2, 10). Тепер розуміємо, в чому заключалась спокуса: законовчитель знав, що треба дотримуватися всіх заповідей однаково, натомість він, просить, щоб Господь вказав одну найважливішу заповідь.

Законовчителі і фарисеї вважали себе найкращими виконавцями Закону, бо розбиралися в усіх його тонкощах і складнощах, і хитро лавірували між ними. Наприклад, згідно закону Мойсея в суботній день можна було пройти лише 1000 кроків, однак по воді можна було зробити відстань 2000 кроків. Фарисеї, знаючи про це, клали на мула чи осла, на якому вирушали в подорож, міх з водою, сідали на цей міх, відтак вони вже могли проїхати на мулі не 1000 кроків, а 2000, бо ж їдуть по воді… Однак таке виконання Закону було суто формальним. Законовчитель, що питав Ісуса Христа про найпершу заповідь, вважав себе найліпшим виконавцем цього Закону, однак він не розумів, що ставить питання Тому, Хто насправді найліпше виконав Закон Мойсея. Ісус вказує на те, що законовчителі та фарисеї не виконують суті Закону, яка заключена в двох заповідях любові, а виконують цей закон формально: «Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене» (Мт 15, 8).

Справді, ми повинні уникати гріха, повинні знати заповіді Божі і намагатися їх виконувати, але сенс нашого християнського життя не тільки в тому, щоб уникати гріха, але передусім в розвитку любові. Моральність, що базується на приписах, а немає любові в собі, мертва, адже Господь «нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює» (2 Кор 3,6).