Преображення Господнє

Римо-кат.: 6 серпня (свято)

Опис того, що відбулося на Горі Преображення, вміщений в усіх трьох синоптичних (тобто «узгоджених», як загалом називають Матея, Марка і Луку) Євангеліях. Вочевидь ця подія була така важлива, що всі троє приділили їй увагу.

Взявши трьох учнів із собою — Петра, Якова і Йоана, — Господь Ісус піднявся на гору і там преобразився «перед ними». Всім, хто читав та чув цей євангельський уривок, відомо, що обличчя Його засяяло, як сонце, і одежа… Всі деталі у Євангелії важливі. Також і ця вказівка: «перед ними».

Де саме знаходиться Гора Преображення? — в околицях Кесареї Филипової. Святий Кирило Єрусалимський (†387) першим висловив думку, що це гора Табор (Фавор). Святий Єронім підтримав цю ідею, і загалом гора Табор вважалася святою в давнину — отож християнська традиція прийняла, що Преображення відбулося там.

Слово, яким ми називаємо цю подію, недостатньо точно передає її суть. «Преображення» стосується зовнішності, й говориться найбільше про сяйво слави, яке стало видимим на обличчі Христа, та про сніжно-сліпучий одяг. Але грецьке metemorfothy має набагато серйозніший зміст. Ісус показав «перед ними», Ким Він є насправді. Це проявлення сутності включало в себе все, що там відбулося: і розмову з Мойсеєм та Іллєю, і хмару та голос з неба. Там, де Бог проявляє себе, зникає відокремленість сутностей: не учні самі по собі, гора сама по собі, Ісус із Мойсеєм самі по собі тощо — а все разом, усе пов’язане, Бог явив себе, і час із простором скорилися, померлі являються, як живі, а Предвічний голос лунає з хмари. Чи дивуватися, що учні злякалися? Наші уявлення про Бога найчастіше настільки «скромні», слабкі й далекі від істини, що коли Він являє себе — стає страшно.

Господь Ісус сказав: «Підведіться, не страхайтеся!» — і більше нічого довкола себе апостоли вже не бачили, зникли Мойсей, Ілля, хмара. Та в учнях залишилося пізнане — те, що Ісус їм показав, аби зміцнилася їхня віра. Пізнати «метаморфа», побачити Його інакше обличчя — важливо, щоб вийти за межі власних уявлень про те, що таке Бог і віра. На відміну від різних інших сутностей, що нерідко являються людям, «інше лице» Бога не є ні відразливим, ні гидким, як це буває у разі об’явлень нечистих духів. Його «внутрішня суть» краща від зовнішності, проте й «зовнішність», яку люди можуть пізнати (за Його земного життя; в об’явленнях; у Таїнствах), теж цілком прекрасна! Бог — це Той, хто веде від краси до ще більшої краси, і не інакше. І тому бути з Ним — це «добре нам тут бути», як сказав Апостол Петро.

Якщо не розуміти цієї суті, то ні на що не придадуться «яблучні» святкування, бо Ісус преображався не перед яблуками.

Про що саме розмовляли Господь Ісус із Мойсеєм та Іллєю — згадує двома словами тільки Лука. Переклад Хоменка («червона Біблія») каже: «Про Його смерть, якої мав зазнати в Єрусалимі»; переклад Турконяка — «про відхід Його», і це правильніше слово. У грецькому тексті Євангелія від Луки сказано: ten éksodon autou. Тобто не просто про «відхід» там ішлося, а про новий exodus — «вихід», як Вибраний народ виходив із Єгипта, так Новий Ізраїль мав вийти (виходить постійно, есхатологічно) з полону гріха в нове життя. І стається це через смерть Сина Божого, в якій ми маємо участь завдяки хрещенню.

На Сході свято Преображення почали відзначати у VI ст., а на Заході воно було визнане загальноцерковним тільки 1456 року. Папа Калікст ІІІ видав документ про його урочисте відзначення у зв’язку з перемогою християнського війська під Бєлградом. До цього моменту свято на Заході відзначалося на помісному рівні.