Шлях на Голгофу

Роздуми над Словом Божим на Вербну Неділю, рік В

Наш Спаситель приніс себе в дар ще тоді, коли ми не були зрілими і готовими прийняти цей дар, більше того — не могли навіть збагнути, що відбувається. У той момент, коли Господь дає своїм учням Тіло і Кров, в якій — Новий Завіт, учні роздумують, хто серед них найбільший. Не хочу вдаватися в різні порівняння, але це приблизно так, якби Наречена у найважливіший момент, коли Наречений з букетом квітів освічувався їй у коханні, нервово чистила нігті та розглядала себе у дзеркалі.

І незважаючи на таку поведінку Апостолів, Господь не забирає цього дару. Не каже: Коли ж ви нарешті станете більш серйозними, щоби з вами можна було нормально порозмовляти? У Євангелії від Йоана є рядки, коли Господь відповідає любов’ю на незрілість апостолів. Чому Апостоли були так занепокоєні тим, хто з них найбільший? Справа в тому, що наближалася Пасха, згідно зі звичаями якої найменший служив усім іншим, а зокрема — обмивав ноги. Коли ми розгорнемо це Євангеліє, 13-й розділ, то побачимо, що сам Христос прийняв поставу найменшого, поставу слуги.

Молитва Спасителя в Гетсиманському саду супроводжується неймовірною боротьбою. Це боротьба Нового Адама. Перший чоловік, Адам, здався в саду без боротьби, бо прагнув забезпечити собі частку життя. Натомість новий Адам — Христос — прагне виконати волю Отця, навіть якщо для цього прийдеться померти. У Христі кожен з нас може пізнати й пережити цю перемогу. В Гетсиманському саду наш Господь постає Новим Яковом. Патріарх Яків боровся з Богом і не відпустив Його, поки не отримав для себе благословення. Господь на молитві також змагається, але не за те, щоб Отець виконав Його бажання, лише щоб Він як Людина зумів виконати те, що як Бог постановив з Отцем у вічності (Компендіум Катехизму Католицької Церкви).

“ Ніхто ніколи не бачив, щоб Господар помирав за раба, задля того, щоби раб став вільним, і навіть став спадкоємцем

Далі Євангеліст пропонує нам слідувати разом з Петром Апостолом. Верховний Апостол зрікається Ісуса. Зрікається перед жінкою — служницею, яка на той час, згідно з римським правом, навіть не могла бути свідком (невипадково першими свідками воскресіння стануть саме жінки). Чи може бути ще більший сором?! Але що ми читаємо далі: І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: «Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”І, вийшовши звідти, заплакав гірко. Господь поглянув на Петра. Слово емблепо означає «пильно приглянутися», «вдивлятися в когось». Погляд Ісус — погляд любові, який спонукає до каяття.

На Хресній дорозі можемо відзначити різні ставлення до Ісуса. Для солдатів Він є предметом насмішок, для юдейської старшини Ісус — блюзнір, для Пилата — філософ-невдаха, який навіть не може підтримати дискусії про те, що таке істина. Для Ірода це мандрівний чудотворець, який чомусь відмовляється працювати на його замовлення. Ким для тебе сьогодні є Спаситель?

Врешті… Голгофа — місце, до якого Ісус від самого початку свідомо прямує. Свідомо, тому що любити можна лише свідомо, а Спаситель іде на Голгофу з любові до мене і до тебе, з любові бере на себе наші гріхи і помирає внаслідок найгіршої кари, яку тільки людство придумало, — розп’яття (Цицерон). Це покарання було передбачене римлянами для рабів. Щоб кожне інше покарання, і навіть смерть, порівняно з розп’яттям здавалося чимось легким. Страх перед хрестом таким чином стримував люд від бунтів. Ісус помирає смертю раба — бо помирає за мене, який став рабом гріха. Кожен бо, хто чинить гріх, є рабом гріха (Йн 8).

Ніхто ніколи не бачив, щоб Господар помирав за раба, задля того, щоби раб став вільним, і навіть став спадкоємцем. Чи потрібен іще якийсь доказ любові!?