Життя по смерті має інший вимір, аніж земне життя і його стосунки, нагадав Папа Франциск у роздумах перед молитвою «Ангел Господній» на площі св. Петра у Ватикані 10 листопада 2013 р.. Основою і головним зв’язком після воскресіння буде наш особистий зв’язок з Ісусом Христом.
У роздумах перед традиційною недільною молитвою Папа послався на полеміку Ісуса з садукеями, які не вірили у воскресіння тіл. У цій розмові ми знаходимо також і пояснення суті вічного життя як «буття рівними ангелам», дітьми Божими, та завіт із Богом як основу цього вічного життя. Виражають це імена трьох патріархів — Авраама, Ісаака і Якова, а також і Мойсея.
Ось текст папських роздумів.
Дорогі брати і сестри, добридень!
Євангеліє цієї неділі представляє нам Ісуса, який відповідає на запитання садукеїв, що заперечували воскресіння. Саме на цю тему вони поставили запитання Ісусові, щоби поставити Його у складне становище та висміяти віру у воскресіння мертвих. Вони починають з уявного випадку: «Одна жінка мала сімох чоловіків, які померли один за одним», і запитують Ісуса: «Чиєю жінкою вона буде після того, як воскресне?» Завжди смиренний і терпеливий Ісус насамперед відповідає, що життя по смерті має інакші параметри, аніж земне. Життя вічне — це інше життя, в іншому вимірі, де, серед іншого, не буде більше шлюбу, пов’язаного з нашим існуванням у цьому світі. Воскреслі, каже Ісус, будуть подібні до ангелів і житимуть в інакшому стані, якого ми зараз не можемо відчути й навіть уявити. Так пояснює Ісус.
Але потім Ісус, так би мовити, переходить у наступ. І робить Він це, цитуючи Святе Письмо, з такою простотою та оригінальністю, які викликають в нас захоплення нашим Учителем — нашим унікальним Учителем! Докази воскресіння Ісус знаходить в епізоді з Моєсеєм та неопалимою купиною (див. Вих 3, 1‑6), там, де Бог являє себе як Бога Авраама, Ісаака і Якова. Ім’я Бога пов’язане з іменами чоловіків та жінок, із якими Він пов’язує себе, і цей зв’язок сильніший за смерть. І ми можемо сказати те ж саме про зв’язок Бога з нами: Він — наш Бог! Він — Бог кожного з нас! Це все одно якби Він носив наше ім’я. Йому подобається підкреслювати це — це і є завіт. Ось чому Ісус стверджує: «Бог не є Богом мертвих, але живих. Бо у Нього всі живуть» (Лк 20, 38). І остаточним зв’язком, головним завітом є завіт з Ісусом: Він сам є Завіт, Він сам є Життя і Воскресіння, тому що своєю розп’ятою любов’ю Він переміг смерть. Бог в Ісусі дарує нам вічне життя, дарує його всім, і всі завдяки Ньому мають надію на ще більш реальне життя, ніж це. Життя, яке готує для нас Бог, не просто краще і красивіше, ніж нинішнє: воно перевищує нашу уяву, тому що Бог дивує нас постійно своєю любов’ю та милістю.
Тому те, що буде, повністю протилежне до того, чого очікували садукеї. Не це, земне життя є орієнтиром для вічності, для іншого життя, яке чекає на нас, але вічність —інше життя — освітлює і дає надію земному життю кожного з нас! Якщо дивитися з погляду людини, то наше земне життя — це шлях до смерті. Так ми бачимо. Але це тільки якщо дивитися людськими очима. Ісус перевертає цю перспективу та стверджує, що наше паломництво проходить від смерті до життя: до повноцінного життя! Ми перебуваємо в дорозі, в паломництві до повного життя, і воно осяює наш путь! Відповідно, смерть залишається позаду, за спиною, а не перед нами. Перед нами перебуває Бог живих, Бог завіту, Бог, який носить моє ім’я, моє ім’я, як Він сказав: «Я Бог Авраама, Ісаака, Якова», а також Бог із моїм, твоїм, нашим іменем. Бог живих! …Це остаточне подолання гріха і смерті, початок нового часу радості та безконечного світла. Але ще на цій землі, у молитві, в Таїнствах, у братстві ми зустрічаємося з Ісусом та Його любов’ю, і таким чином можемо передсмакувати щось із того воскреслого життя.
Досвід Його любові та вірності, який ми пізнаємо і переживаємо, розпалює вогонь і в нашому серці, й наша віра у воскресіння стає міцнішою. Насправді бо, якщо Бог вірний і любить, то Він не може бути таким на обмежений час: вірність вічна, вона не може змінитися. Любов Бога вічна, вона не може змінитися, вона не дається на певний час! Вона назавжди, аби ми йшли вперед шляхом віри! Бог вірний назавжди, і Він чекає на кожного з нас, супроводжує кожного з нас із цієї вічною вірністю, згідно з Його часом, який є вічним.
Окрім цих роздумів, Папа також сказав кілька слів про «Кришталеву ніч», якій на 10 листопада виповнилося 75 років.
«Насильство, до якого дійшла справа у ній із 9 на 10 листопада 1938 р., було скероване проти євреїв та їхніх синагог, помешкань, магазинів. Вона становила крок до трагедії Голокосту. Відновімо вираження нашої близькості й солідарності з єврейським народом, з нашими старшими братами. І просімо Бога, щоби пам’ять про минуле та його гріхи допомогла нам бути завжди чуйними щодо усіляких форм ненависті й нетолерантності», — сказав Папа.
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
