У центральній Умбрії в Італії є монастир св. Рити Кашійської — він стоїть на тому самому місці, де колись жила «свята від неможливих справ», колишня бита і зневажена дружина, яка стала монахинею 600 років тому.
І в цьому ж монастирі є колекція весільних суконь.
Початки цієї непересічної колекції виникли, коли деякі жінки, що приходили молитися до св. Рити про свій шлюб, принесли весільні сукні як свій вотивний дар. А сьогодні на складі монастиря св. Рити, яким керує с. Марія Лаура, їх уже сотні. З усією Італії сюди приїжджають, щоб дарувати весільні сукні — і щоб їх отримувати. Щомісяця сестри отримують щонайменше десяток суконь: із Сицилії, з півночі Італії, з Рима та Умбрії, — а також не лише від жінок, як пожертву, але й від різних кравців, які надають свої новинки та аксесуари. Черниці жартома називають свій монастир «шлюбним ательє».
Із кризою останніх років запити на отримання сукні зросли — але зросла також і жертовність тих, хто старається зробити щасливою ще хоч одну жінку.
Тут є не тільки уживані сукні, але й нові, з етикетками. А щоб приміряти вбрання, треба попередньо домовитися з сестрою Марією Лаурою по мейлу. Вона особисто подбає про підготовку одягу (і взуття!) потрібного розміру.
Читайте також:
Молитви до святої Рити — покровительки у безнадійних справах
Монахині-августинки в монастирі св. Рити підтримують цю традицію вже понад 70 років. Вона розпочалася спонтанно: черниці стали збирати весільні сукні, подаровані на знак вдячності святій Риті — або ж як знак солідарності з тими, кому бракує коштів на такі витрати. Спершу сукні призначалися для дівчат із притулку св. Рити, збудованого поруч із монастирем для дітей (дівчаток і хлопчиків) із сімей, що мали економічні та соціальні труднощі. Коли дівчатка з притулку підростали, сестри старалися допомогти їм якнайкраще відсвяткувати їхні весілля, початок нового життя.
Згодом традиція розширилась, і сьогодні ті, хто бажає святкувати своє весілля під знаком тверезості, можуть звернутися до августинок із монастиря св. Рити.
Сукні для монастиря висилають поштою або залишають анонімно в кімнаті для розмов (або й просто перед дверима).
Монахиня розвішує їх за розміром і моделями у кімнаті, облаштованій скромно, але гостинно, з маленькою вітальнею і дзеркалом. Тут наречені приміряють вбрання і безкоштовно ним користуються. Колись контакт черниць із нареченими відбувався тільки через спеціальне вікно, яке сполучало кляузуру з зовнішнім світом.
Сестра Марія Лаура, відповідальна за це служіння, перш ніж скласти обіти у монастирі (20 років тому), навчалася в сімейній кравецькій майстерні в Луцці. Вона вміє одразу підказати нареченій, що їй личить, а що ні.
Багато хто, задоволений допомогою сестер, залишає монастирю пожертви.
А сукні, які не користуються меншим попитом в Італії, сестри віддають на місії.
Переклад CREDO за матеріалами: Church POP
фінансово.
Щиро дякуємо!
