Застосуй якусь із цих 11 порад, щоби знову успішно прийти до великопісної поразки!

Я виховувалась як католичка, але, дивлячись на те, як я переживала свої Великі Пости, сама би цього не сказала. Протягом десятиліть, пропри те, що я старалась як могла, — не була спроможна добре підійти до цієї справи. Були такі роки, коли я робила аж забагато. В інші роки — робила замало. Інколи просто втрачала голову: наприклад, коли постановила на час Великого Посту не ділитися тим, що думаю. Так, саме так. Ну і, скажемо так, не ділилася. Ну, добре, спробувала, але не дуже вийшло. Ну і що такого?

Був ще й такий Великий Піст, коли я узяла собі піст, поступово збільшуваний. У перший тиждень відмовилася від солодкого. У другий — від солодкого і м’яса. Далі — від солодкого, м’ясного і молочного. Коли нарешті настала Велика П’ятниця, я була, загалом беручи, веганською мормонкою на дієті, яка ще й алкоголю не п’є. Або, кажучи точніше, я їла як жалюгідна, противна, вередлива непитуща веганська мормонка на дієті.

То був безсумнівно видатний Великий Піст для кожного з моїх близьких…

Добра новина — та, що всі ці Великі Пости, зіпсовані, програні, надміру разючі — не були повністю програні. Моє власне великопісне безумство дало моїм друзям чимало нагод чогось зректися. Думаю, кілька з моїх співмешканців і справді визнали великопісне життя під одним дахом зі мною за покуту. І, зрештою, я навчилася на власних помилках, перестала боротися за те, щоб перемогти у Великий Піст, доводячи цим, яка я свята, якщо готова відмовитися від «усього цього». Протягом приблизно десяти останніх років я базувалася на простому принципові, визначаючи свої покутні практики: не брати на себе жодних зобов’язань, які приведуть до скоєння смертного гріха. І це спрацьовує. Щоранку я п’ю каву, щовечора п’ю свої травички, а Великий Піст у моєму домі якось більше сповнений миру, сенсу і духовно плідніший, аніж десять років тому.

Однак якщо ти не відчуваєш потреби, щоб твій Великий Піст був сповнений спокою, благодаті, радості — вибери собі щось із мого старого репертуару. Немає нічого простішого, ніж урочисто і старанно програти Великий Піст. Достатньо буде:

1.

Щодня, попри низький рівень цукру, відмовлятися від обіду — і дозволити, щоби твоя сім’я щовечора платила за це через твої погані настрої та роздратування. Якщо нарікатимуть — достатньо їм сказати: «Не чіпляйтеся, пожертвуйте це Господу Богу».

2.

Якщо ти вже обіцяєш собі, що будеш на Святій Месі, — то не пропустиш ЖОДНОЇ. Без огляду на обставини. Не переймайся хворим членом сім’ї або безпорадністю чоловіка, що у дітей раптом блювота. Переживуть. Зрештою, ти ж маєш умову на побачення з самим Господом Богом.

3.

Порівнюй свої зречення зі зреченнями інших. Якщо хтось скаже, що по п’ятницях стає під холодний душ, — відкажи йому якнайбільш поблажливим тоном, що ти приймаєш такий душ щодня. А якщо відкриєш, що хтось близький відмовився від чогось більшого, ніж ти, — додай ще кілька зречень до свого великопісного списку. Не забувай: той, хто має найбільше зречень, дістане в небі найбільше золотих зірочок!

4.

Проїдь пів-країни, щоби провідати батьків. А коли приїдеш і мама пригощатиме тебе твоїм улюбленим шоколадним тортом, який спекла спеціально для тебе, — скажи, що не можеш цього їсти, бо на Великий Піст відмовилась від солодкого. Якщо хочеш перемогти у Великому Пості, пам’ятай, що зречення завжди має бути сильнішим за милосердя.

5.

Жалійся і стогни. Завжди і всюди. На роботі, вдома, на Фейсбуку. Найважливіше — щоби кожен знав, як дорого тобі коштує відмова від шоколаду. Ну бо ж, зрештою, який сенс брати зречення, про яке ніхто не знає?

6.

Відмовся від м’ясного, випічки і молочного. І сподівайся, що кожен, хто готуватиме для тебе ці 40 днів, допасується до твоїх покутних преференцій. У жодному разі не погоджуйся на позицію «їсти, що дають». Ну бо ж, справді, що покутного в такій поставі?

7.

Охочіше виконуй ті покутні постанови, які вибираєш собі, не зважай на ті, які тобі посилає Господь Бог. Не принось у жертву того, що мусиш зробити дорогий ремонт автомобіля, що страждаєш від безнадійної погоди або гнітючого болю голови. Не приймай порад від співпрацівників. Не підставляй другої щоки. Пам’ятай: у Великий Піст ідеться про те, щоб ти виконав визначене собі як шлях до святості. А ти про це знаєш краще за інших.

8.

Навіть не задумуйся про зміну свого способу мислення та поведінки протягом Великого Посту. Незалежно від того, наскільки виконання постановленого тобою зробить тебе нестерпним, фізично ослабленим чи злостивим — уперто їх дотримуйся. Зрештою, коли йдеться про спасіння, то немає місця для обговорень!

9.

Облиш каву або якісь інші напої чи смаколики, які дозволяють тобі нормально проживати день, сповнений турбот і завдань. Що ж із того, що результативність твоєї праці зменшиться, а вдома ти станеш незносна! То ж Великий Піст! Якщо немає стресу — значить, щось не вдалося.

10.

Обери собі якусь повністю нереальну покуту: наприклад, відмовся виражати свою думку. Під кінець першого тижня зазнай поразки, а потім впадай у розпач і нарікай перед усіма своїми близькими протягом подальших 40 днів, який у тебе цього року вийшов невдалий Великий Піст.

11.

Постав Бога поза процесом ухвалення рішень. Молися не з питанням про те, від чого маєш відмовитися. Не замислюйся надміру серйозно над тим, у яких вимірах тобі треба розвиватися і які духовні практики можуть тобі допомогти. Не обдумуй, як через молитву й милостиню ти можеш стати щедрішою людиною, духовно і матеріально. І найважливіше — не консультуй своїх планів на Великий Піст із духівником чи мудрим приятелем. Просто виріши собі про все самостійно, і крапка!

…Ну або, може, краще ні.

Переклад CREDO за матеріалами: Aleteia.org / dominikanie.pl