Роздуми на лютий

1 лютого – четверта неділя звичайного періоду

Втор 18, 15-20;
Пс 95;
1 Кор 7, 32-35;
Мк 1, 21-28

«Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам і ті слухаються його!»

Одним із найбільш шанованих вмінь у перших християн було розпізнавання духів, іншими словами, критична та мудра оцінка людини. Вміти в порівняно малому часі та якомога точніше оцінити з ким мається справу. Вибирання на співпрацівника людини, яка видає себе кращою, ніж це є насправді, рано чи пізно закінчується поразкою для віруючого. Чи це не одне із найактуальніших питань для суто-католицької співпраці?

2 лютого – понеділок

Стрітення Господнього
Всесвітній День Богопосвячених Осіб

Мал 3, 1-4 або Євр 2, 14-18;
Пс 24; Лк 2, 22-40 (або Лк 2, 22-32)

Від Бога відділяє гріх. Як від цього вберегтись? Приміром, побачити різницю між чистотою та брудом, тишею та шумом зовсім не складно. Але помітити святість, де вона починається та де закінчується – це проблема.

Коли зникає відчуття святості, світ стає пласким, без відчуття єрархічності. А як наслідок – людина внутрішньо розпадається, немає на що опертися. Тому потрібно берегти чистоту від бруду, красу – від бридоти, святість – від грішності.

3 лютого – вівторок

Св. Власія, єпископа і мученика

Євр 12, 1-4; Пс 22; Мк 5, 21-43

«Хто доторкнувся моєї одежі?»

Доторкнутись – це слово може бути позитивним і негативним. Поза сумнівом, людина може так торкатись Бога, завдаючи йому біль, кривдячи його Батьківські почуття, завдаючи кривавих та смертельних ран в годину Його муки.

4 лютого – середа

Євр 12, 4-7.11-15
Пс 103
Мк 6, 1-6

«І вражений був їхньою невірою».

Ісус скаржиться на поневіряння від «своїх». Це стосується лише минулого чи також теперішнього, мого? Адже він зараз знаходиться серед своїх, ми беремо участь в Його тайнах, слухаємо Його вже стільки років, знаємо Його вчення вже майже напам’ять. Він може сказати ще щось нове? Чи вже все знаємо і нічого нового вже не сподіваємось?

5 лютого – четвер

Св. Агати, діви і мучениці

Євр 12, 18-19.21-24; Пс 48; Мк 6, 7-13

«Наказав їм, щоб нічого не брали».

Кожна людина, так як апостоли, має якусь спецмісію. В цю місію слід увійти зосереджено, всім серцем та всіма силами, адже її можна виконати лише так.

6 лютого – п’ятниця

Святих мучеників Павла Мікі і Сподвижників

Євр 13, 1-8
Пс 27
Мк 6, 14-29

Приклад відважності Івана Христителя дуже актуальний в наші часи, що потопають у пасивності та байдужості. Коли так часто чути відмовки: а яка мені різниця? Це не моя справа.

7 лютого – субота

Євр 13, 15-17.20-21
Пс 23
Мк 6, 30-34

Ісус каже до своїх апостолів: «Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, та й відпочиньте трохи». Коли поруч натовпи, що надходять з усіх боків слухати Ісуса, це звучить як самолюбне бажання втекти від людських прохань та потреб. Але це не так. Ця ситуація вчить, що при найбільшій навалі праці та обов’язків потрібен час на молитву та відпочинок.

8 лютого – п’ята неділя звичайного періоду

Іов 7, 1-4. 6-7
Пс 147А
1 Кр 9, 16-19. 22-23
Мк 1, 29-39

Читаючи ці слова, ми стаємо свідками ранкової молитви Ісуса Христа. Попередній день був дуже активним. Зустріч із людьми затягнулась до пізньої ночі. Євангелист Марко занотував: «Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. Усе місто зібралося перед дверима». Ісус пізно ліг спати, але щоб помолитися встав вдосвіта.

Середньостатистичний католик зранку молиться приблизно 2-3 хвилини. Питання – з якою метою? Зустрітися з Отцем чи «збутися»?

9 лютого – понеділок

Бут 1, 1-19
Пс 104
Мк 6, 53-56

Євангелист записав, що люди «розбіглися по всій країні». Бігали колись, бігають зараз. В пошуках здоров’я: по лікарях, «бабках», екстрасенсах, біоенерготерапевтах та знахарях. Бігають за «добробутом», кращим місцем роботи, заробітків. Біг триває невпинно, до інфаркту – одного з небагатьох справжніх результатів забіганості.

10 лютого – вівторок

Св. Схоластики

Бут 1, 20 – 2, 4
Пс 8, 4-5. 6-7. 8-9
Мк 7, 1-13

Прив’язаність до традицій – це наче б то добра та розумна річ. Звичайно, що мається на увазі добрі та розумні традиції. Однак, це питання може бути дуже по-різному зрозумілим. Я вже можу відрізнити добрі традиції від поганих?

11 лютого – середа

Пресвятої Діви Марії з Лурду

Всесвітній День Хворих

Бут 2,4б-9. 15-17
Пс 104
Мк 7, 14-23

Життя в Біблії – це не лише біологічне функціонування. Це передовсім дар, в якому Бог об’являє свою тайну та щедрість. Порушуючи заповіді, я не ризикую біологічною смертю, а ризикую прийняти смерть Його життя в мені.

Діалог двох міністрантів в захристиї перед Службою:

— Ти як, живий?
— Живий.
— То добре.

Злегка засміялись. А що це означало, стало зрозумілим, коли прийшов момент Святого Причастя.

12 лютого – четвер

Бут 3, 1-8
Пс 32
Мк 7, 31-37

Літо. Спека. Паломництво. Скручені записки із «запитаннями до священика» передаються порядковим. «Як ходити із хлопцем, щоб в майбутньому під одним дахом не жило двоє чужих людей, яких нічого не єднає поза сексом?».
Відповіддю була листівка: під кольоровою парасолькою сиділо двоє закоханих і напис: «Любити – це дивитися в той самий бік».

13 лютого – п’ятниця

Бут 2, 18-25
Пс 128
Мк 7, 24-30

Грішити важко лише вперше. Вдруге – легше. Втретє – вже непомітно. Вчетверте – це вже просто звичка.

Чи варто питатися чому в бік дерева пізнання добра і зла краще не дивитися? Бо достатньо зробити лише один виняток…

14 лютого – субота

Cвятих Кирила, монаха і Мефодія, єпископа покровителів Європи

Ді 13, 46-49
Пс 117
Лк 10, 1-9

«Чуючи це погани, зраділи і Прославляли Слово Господнє, та й увірували».

Чи може невіруюча людина стати віруючою? Чи можливо комусь передати віру? Можливо. Але для цього потрібно бути спершу самому віруючим, а потім не лише хотіти передавати віру, але – передавати її.

15 лютого — шоста неділя звичайного періоду

Лев 13,1-2.45-46
Пс 32(31),1-2.5 і 11
1Кор 10,31 — 11,1
Мк 1,40-45

«А прокажений, що проказа на ньому, … буде кричати: Нечистий, нечистий!»

Всі ми нечисті, всі ми прокажені. Але в силах Ісуса нас очистити, якщо прийдемо до Нього, попросимо і Він нас торкнеться. Він хоче нашого очищення. Він чекає нас. Не боїться і не бридиться нашої гріховної прокази. Сповідь, святе Причастя, молитва — це зустріч зі Спасителем, зі справжнім Лікарем душ та тіл.

«Хочу, будь чистий!»

16 лютого — понеділок

Бут 4,1-15.25
Пс 50(49),1 і 8.16бв-17.20-21
Мк 8,11-13

«І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе (направлене) його пожадання, а ти мусиш над ним панувати.»

Бог застерігає Каїна. Гріх, мов дикий звір, зачаївся в засідці. Він готовий кинутися і заволодіти своєю жертвою, людською душею. Але Бог теж каже: «Ти мусиш над ним панувати.» Каїн міг уникнути вбивства свого брата, але не прислухався до Божого голосу. Господи, Ти дав мені Твої заповіді, як дорожні знаки для мого життя. Допоможи виконувати їх, щоб не образити Тебе, найвище благо, та не образити моїх братів.

17 лютого — вівторок

Бут 6,5-8; 7,1-5.10
Пс 29(28),1-2.3ав-4.9-10
Мк 8,14-21

«І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.»

Людина здатна своїми вчинками засмутити Боже серце. Інколи серце людини стає твердим, як в апостолів, котрі не розуміють Ісуса: дивляться, але не бачать, знаходяться так близько біля Нього, але не довіряють. В Ісусі Христі Бог Отець дав нам все, що потрібне для спасіння. Це наш ковчег спасіння. Якщо житимемо з Христом, то і самі спасемося від потопу зла та інших спасемо.

18 лютого — середа

Бут 8,6-13.20-22
Пс 116Б(115),12-13.14-15.18-19
Мк 8,22-26

«І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.»

Дивний опис зцілення сліпого. Ісус виводить його за місто. Чому? Навіщо слинити очі? Він же зціляв самим словом, навіть на відстані! Чому не повертає зір за першим разом, а мусить другий раз вкладати руки? Чому нікому не треба розказувати про отримане здоров’я?

Бог не робить так, як ми собі це уявляємо чи прагнемо. В Нього Свої методи, свій час, свої плани. І якщо робить щось, на наш погляд, дивне, значить, щось цим хоче нам сказати, чогось навчити.

Буду сьогодні уважним на Божі знаки.

19 лютого — четвер

Бут 9,1-13
Пс 102(101),16-17.18-19.20-21.29 і 22-23
Мк 8,27-33

«За кого Мене люди вважають?.. А ви за кого Мене маєте?»

В нашій країні абсолютна більшість людей вважає себе християнами. Стало модно вірити в Бога, ходити до храму. Ісус говорить про інше. Не вистачить належати до групи ідумати так, як думають інші. Треба особисто жити вірою. Вірою, яка веде через хрест і страждання до слави.

20 лютого – п’ятниця

Бут 11,1-9
Пс 33(32),10-11.12-13.14-15
Мк 8,34 — 9,1

Зрозумілі і вимогливі слова Ісуса до учнів: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже». Зрозумілі, але непрості. Господи, дай мені сьогодні їх виконати! Допоможи мені нести свій хрест! Дай мені йти за Тобою!

21 лютого — субота

Євр 11,1-7
Пс 145(144),2-3.4-5.10-11
Мк 9,2-13

Зрозумілі і вимогливі слова Ісуса до учнів: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже». Зрозумілі, але непрості. Господи, дай мені сьогодні їх виконати! Допоможи мені нести свій хрест! Дай мені йти за Тобою!

22 лютого — сьома неділя звичайного періоду

Іс 43,18-19.21-22.24в-25
Пс 41(40),2-3.4-5.13-14
2Кор 1,18-22
Мк 2,1-12

Пророк Ісая мріє про прощення, повне примирення з Богом. Тільки Бог в своєму милосерді може змити численні провини вибраного народу… І ось Ісус, який передусім дбає про душу людини. Спочатку: «Відпускаються, сину, гріхи тобі!», а лише потім: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» Таїнство примирення — сповіді — здається чимось дуже звичайним. В звичці можна втратити відчуття Божої любові та пробачення.

Старанно готуватимуся до кожної сповіді!

23 лютого — понеділок

Спомин св. Полікарпа, єпископа і мученика

Сир 1,1-10
Пс 93(92),1.2 і 5бв
Мк 9,14-29

Наш світ кидає, як юнака з Євангелії, то у воду, то в вогонь: насилля, війни, ненависть з одного боку, а з іншого — байдужість, забіганість, холодність. І цей світ християни, що є його душею, повинні врятувати. Ми — сіль землі та світло світу. Тому повинні вирвати світ з конвульсій та безумства. Як? Ми ж такі слабкі, нас так мало! Віра, молитва та піст – ось відповідь Ісуса. «Тому, хто вірує, все можливе!.. Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту».

24 лютого — вівторок

Сир 2,1-11
Пс 37(36),3-4.18-19.27-28.39-40
Мк 9,30-37

«Вір Господу і Він за тебе заступиться; спрямуй на благо свою путь і надійся на Нього.»

Мудрість Сираха звучить крізь віки і ще сьогодні вражає своєю глибиною та актуальністю. Варто знову і знову прочитати повчання мудреця. Він не обіцяє легкого життя тим, що служать Господу. Навпаки. Та одночасно запевнює — серед тривог та випробувань життя ніколи не будеш сам. Лише треба довіритися. А Ісус додає: довіритися як дитина. Батьки не дають злих дарів своїм земним дітям. Тим більше наш Небесний Отець не покине нас.

25 лютого — середа

Попільна Середа, початок Великого Посту

Йл 2,12-18
Пс 51(50),3-4.5-6а.12-13.14 і 17
2Кор 5,20 — 6,3
Мт 6,1-6.16-18

«Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!»

Час Великого Посту є часом, коли «роздираємо своє серце, а не одіж», коли «навертаємося до Господа, нашого Бога». Це час, коли і тілесно і духовно жертвуємо щось від себе — як покуту, як вираз навернення. Це не справа лише їжі. Ісус говорить про піст, милостиню та молитву. Не забуду зробити постанову своєї жертви. Як покращити моє духовне життя? Як можу допомогти потребуючим? «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!»

26 лютого — четвер

Йл 2,12-18
Пс 51(50),3-4.5-6а.12-13.14 і 17
2Кор 5,20 — 6,3
Мт 6,1-6.16-18

«Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!»

Час Великого Посту є часом, коли «роздираємо своє серце, а не одіж», коли «навертаємося до Господа, нашого Бога». Це час, коли і тілесно і духовно жертвуємо щось від себе — як покуту, як вираз навернення. Це не справа лише їжі. Ісус говорить про піст, милостиню та молитву. Не забуду зробити постанову своєї жертви. Як покращити моє духовне життя? Як можу допомогти потребуючим? «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!»

27 лютого — п’ятниця

Іс 58,1-9а
Пс 51(50),3-4.5-6аб.18-19
Мт 9,14-15

Пророк, голос Бога серед людей, вказує на справжній піст, який приємний Богу. Ми часто сприймаємо піст тільки як обмеження в їжі, зміна меню. Не цього очікує Бог. Треба змінювати життя. А це вимагає набагато більше зусиль та відречення. Господи, допоможи мені «розв’язати кайдани безбожності, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати».

28 лютого — субота

Іс 58,9б-14
Пс 86(85),1-2.3-4.5-6
Лк 5,27-32

Митар Левій та апостол Христа – це дві протилежні людини? Ні! Левій зумів зробити крок, який змінив його життя. Не тому, що був кращий. А тому, що зрозумів — треба мінятися, треба зробити життя кращим, іншим. «Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних». Не зміниться той, хто вважає себе праведним. Не гріх відштовхує Бога, а невміння чи небажання визнати гріх. Визнання своєї гріховності – це перший крок до святості, до життя з Богом згідно Його волі.