Вечірній час – це час відпочинку. Люди вертаються до своїх домів, щоб відпочити після нелегкого дня, набратися сил, щоб розпочати наступний. Хто на машинах, хто добирається міським транспортом. Всі спішать до місця відпочинку. Час від часу ці два світи зустрічаються поглядами: хтось з них співчуває, а хтось можливо трішки заздрить. Особливо це помітно на автобусній зупинці, біля якої є світлофор. Машини мусять зупинитися на червоне світло. І відразу потрапляють у зону оглядання тих, хто чекає на зупинці свій міський транспорт. Обмінюються поглядами і далі кожний йде згідно своїх роздумів, думаючи, що краще мати свій чи загальний транспорт.
Пізнього вечора червоного світла не було. Було мигаюче жовте, що дає багато свободи руху, але закликає до великої уваги, бо при цьому може бути небезпека. Машини в цей час рухались помалу, але не зупинялись, окрім деяких …
Одна якась машина зупинилась і опустилось вікно. Стало видно чоловічу постать. Очі чоловіка пристально дивились на якесь дівча, що стояло очікуючи на свій автобус. Ці очі дивились пристрасно, а уста підсвиснули, привертаючи увагу. Спокусливий погляд запрошував сісти в машину. Але щось насторожило пожадливого чоловіка. Він запримітив, що за кілька кроків стояв інший чоловік, одягнений у монаший одяг. Їхні погляди зустрілись. Монах кивнув і усмішкою привітався. Той відповів і в цю мить спокусливі очі, перемінились. Стид, ніяковість. Завівся мотор, піднялось бічне вікно, машина рушила. Світлофор далі продовжував мигати жовтим світлом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
