Ми самі до кінця не усвідомлюємо, що ця річ — це особисте визнання віри, а водночас прохання про заступництво перед Богом про дар святості. Медальйон — це своєрідна німа молитва, яку ми носимо в серці і яка скеровується до Неба безупинно: під час праці, відпочинку і сну.
Найпоширеніші на світі медальйони — це медальйон Непорочного Зачаття, який часто називають Чудотворним, і медальйон святого Бенедикта. Сьогодні поговоримо про Чудотворний медальйон.
Об’явлення
Історія його розпочалася 27 листопада 1830 року, коли молодій кандидатці у згромадження Сестер милосердя св.Вікентія де Поля, Катерині Лабуре, об’явилася Божа Матір. Під час цього об’явлення дівчина почула слова: «Постарайся зробити все для того, щоб був відлитий та поширений світом медальйон за ось цим зразком. Усі ті, хто його носитиме з довірою та вірою, — отримають багато благодатей».
Свята Катерина побачила обидві сторони медальйона. На аверсі була постать Марії з простягненими до землі руками, з них проливалося проміння, яке означає благодаті, що сходять на людей. Марію оточує напис: «О Маріє, без гріха первородного зачата, молись за нас, що до Тебе прибігаємо». На реверсі знак хреста, а під ним — літери «І» та «М» (Immaculata Maria — Непорочно Зачата Марія). Нижче знаходиться два серця: одне з терновим вінцем, а друге — з вінцем із троянд, прошите мечем. Вони символізують любов Ісуса і Марії до людей, які очікують благодаті.
Катерина не оголосила публічно про своє об’явлення, вона звірилася лише своєму духівнику, отцю Аладелю. Сама вона працювала у притулку в Парижі куховаркою та пралею, займалася доглядом за коровами і була привратницею. Лише після її смерті співсестри прочитали написаний нею за порадою сповідника опис об’явлень, і від того часу медальйон, який незабаром назвали Чудотворним, почали носити на тілі як джерело благодаті. Отець Аладель спершу зволікав із виготовлення медальйона. Зрештою він зважився представити справу архієпископові Парижу — де Квелену, а коли той висловив свою прихильність, медальйон було виготовлено у 1832 році в кількості 1500 штук.
Чудеса і благодаті
На чудеса та благодаті не довелося довго чекати. Того ж року восьмирічна Кароліна Ненін із парафії Сен-Жермен, яка заразилася холерою, одужала після того, як сестри дали їй медальйон. Через рік, 13 червня, військовий з Алансона, відомий «атеїст і богохульник», почав молитися після того, як сестри дали йому медальйон.
У січні 1842 року сталося видовищне чудо, одне з найяскравіших в історії Церкви. Молодий французький єврей Альфонс Ратізбон, якому раніше його друг почепив на шию медальйон, на хвилинку зайшов до храму Сан Андреа делла Фратте в Римі. Помітивши в бічній каплиці зображення прекрасної Жінки з Чудотворного Медальйона, він опустився навколішки. В цю ж мить він зазнав просвітлення і вийшов із храму наверненим. 31 травня 1842 року він був охрещений та прийняв Перше Причастя в монастирі отців-єзуїтів. Через чотири дні його навернення було визнане декретом Папи за справжню дію Бога за посередництвом Пресвятої Діви Марії. Альфонс став священником і заснував згромадження Божої Матері Сіонської, харизмою якого стало навернення євреїв у католицизм.
22 серпня 1845 року Джон Генрі Ньюмен , англіканський богослов, який цікавився вченням Католицької Церкви, одягнув собі на шию Медальйон. Через два місяці він став католиком.
Мільйони віруючих
Через десять років після створення медальйону його носили вже близько 100 мільйонів віруючих, хоча люди й надалі ще нічого не знали про об’явлення.
В той же час — у відповідь на прохання Богородиці, щоб молоді дівчата більше Їй присвячувалися, — виникає так звана «Марійна молодь». 20 червня 1847 року папа Пій IX офіційно визнає і затверджує це товариство (через понад сто років, у 1961 році, воно діятиме в 93 країнах світу). З допомогою Чудотворного Медальйона постійно виникають нові спільноти. Асоціація Медальйона на честь Непорочно Зачатої (поточно: Асоціація Чудотворного Медальйона), яку ініціювали польські єпископи у 1908 році, була розширена Папою Пієм X на цілий світ.
1919 року о.Максиміліан Марія Кольбе обрав медальйон знаком членів Лицарства Непорочної. Незабаром це братство стало відоме у всьому світі (нині воно налічує 4 мільйони членів у 46 країнах на всіх континентах). Під впливом духовності Лицарства о.Франциск Бляхніцький засновує Круціяту Помірності (1957), яка стала знаряддям Непорочної в боротьбі з алкоголізмом. Лицарство Непорочної стало ґрунтом для виникнення руху «Світло–Життя» та різноманітних інститутів богопосвяченого життя, таких як Сестри Францисканки Лицарства Непорочної (засновані в Японії), Сестри Менші Непорочної Марії (Рим), Сестри Францисканки Непорочної (Філіппіни), Згромадження Братів Францисканців Непорочної (Італія), Місіонерки Лицарки Непорочної Отця Кольбе (Італія), Інститут Непорочної Матері Церкви (Польща).
ХХ століття — це також століття численних чудес, пов’язаних із Чудотворним медальйоном. Свідчення про чудеса, які стаються за посередництвом Зображення, від 1992 року публікуються на сторінках «Лицаря Непорочної» — офіційної газети Лицарства Непорочної.
Катерина Лабуре була канонізована папою Пієм XII 27 липня 1947 року.
Гжегож Ромпала, Wiara