Тиждень німецького кіно у Львові пройшов непомітно, мало того що грип відлякав потенційних глядачів, та ще й добірка фільмів була не найкращою Не врятував фестиваль і останній фільм німецького класика, автора «Неба над Берліном» Віма Вандерса – «Зйомка в Палермо», який отримав досить низькі оцінки критиків.
Вивчивши Інтернет-рейтинги фільмів, моє око впало на два найкращих на фесті – драму «Рік узимку» Кароліни Лінк та казку «Крабат – учень чаклуна» Марко Кройцпаркера. Оскільки чоловікам до душі ближчі пригоди, аніж романтичні сльозоточіння, вибір впав на чорну магію.
Фільм, знятий за романом Одфріда Пройслера «Крабат», переносить нас у східну Саксонію 17-го століття. Голод і тридцятирічна війна змусили сироту Крабата жебрати, щоб якось себе прогодувати. Проте нав’язливий сон закликає його до старого водяного млина у містечку Шварцкольм. Там його зустрічає добрий вуйко – чарівник і 11 його учнів. На початку бідний сирота не може опам’ятатись від щастя – він нарешті знайшов братів і батька, а також постійно їсть і спить у теплі. Попри деякі тривожні знаки, Крабат стає частиною братства і присягає на вірність чаклуну. Згодом він починає вивчати чорну магію, здобуває навики, які йому навіть не снилися, проте поступово починає розуміти значення попередження старшого учня Тонди, що за все колись треба платити. Крабат не може покинути млин, не може кохати, мати сім’ю чи жити просто, як усі люди. Вкінці кінців, усвідомивши куди він потрапив, Крабат намагається втекти, проте з зачарованого кола не так легко вибратись. Але вихід із ситуації завжди є і за правилами чаклуна – платою свободу є смерть, або перемога над ним.
Тема чаклунства є дуже популярною сьогодні. Проте фільм Марко Кройцпанкера, на відміну від славетного «Гаррі Поттера» розповідає не тільки про загальнолюдські ідеали, але й християнські. Автор однойменної книжки Одфрід Пройслер писав, що хотів наголосити на небезпеці захопленням силою зла, яке пережило його покоління. Тому Крабат на початку упиваючись силою магії, згодом розуміє, що став її рабом. Не дарма учень чаклуна, перед тим як повстати проти сатанинської кабали викопує свій старий хрестик і бореться з головним ворогом не як юний учень Хогвартсу – за допомогою чар та заклинань, а за допомогою дружби, любові і готовності жертвувати собою.
Також фільм наголошує на небезпеці магії як такої. Що дуже актуально сьогодні, коли на багатьох каналах різні «баби Валі» обіцяють повернути щастя чи кохання за допомогою карт і амулетів, різні екстрасенсорні шоу напряму пропагують чорну магію і навіть нещодавно на екрани повернули Кашпіровського! Але як відомо у цій сфері є подвійне дно, яке чудово розкривається у фільмі.
«Крабат» дещо випадає з сучасних тенденцій, проте «правильний курс» цього фільму робить його доброю історією для дітей. Хоча він програє Гаррі Поттеру в атракційності, спецефектах чи динамічності і виглядає дещо старомодним, проте після нього хочеться познайомитись із першоджерелом і знову пережити історію учня чаклуна. Після Поттера такого бажання не виникає.
А щодо німецького кіна взагалі, хочеться побажати нових шедеврів як «Небо над Берліном» і добрих як старе вино історій на кшталт «Крабата».
_________________________________________________________
УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
