Ви готуєте їжу, перете одяг, возите їх на змагання і на відпочинок, шукаєте загублений кросівок — і все одно вашим дітям цього замало. У вас може виникнути відчуття, що ви ніколи не зможете догодити їм повністю.
Але не впадайте у відчай! Дитяча невдячність — далеко не сучасний винахід. Насправді з нею доводилося мати справу навіть святим.
Візьмемо, наприклад, святу Матильду, королеву і матір п’ятьох дітей, що жила у Х столітті. Після смерті чоловіка двоє її синів повстали проти неї. Вони навіть відібрали у неї майно і вислали жити в монастир, звинувативши в тому, що вона роздає занадто багато грошей бідним.
Було б цілком зрозуміло, якби вона відповіла на це обрразою. Натомість вона відреагувала з надзвичайним спокоєм, сказавши: «Мої діти для мене — знаряддя Божої волі. Нехай Він буде благословенний, і нехай Він благословить їх».
Іншими словами, вона не вдавала, що ситуація проста, але вірила, що навіть «проблемні» діти можуть бути частиною Божого задуму.
Хоча наші нащадки — принаймні, сподіваймося на це! — навряд чи відправлять нас у заслання, реакцію святої Матильди можна вважати надзвичайно корисною відправною точкою. Ось кілька порад, натхнених католицькою традицією, які допоможуть вам зберегти почуття гумору і душевний спокій на тлі браку вдячності з боку дітей.
1.Пам’ятайте, що невдячність — це етап дорослішання
Впродовж усієї історії людства батьки нарікають на одне й те саме: діти не усвідомлюють, як багато ми для них робимо. Насправді виховання вдячних дітей — це те, над чим доводилося працювати кожному поколінню.
Тож якщо ваша дитина закочує очі під лоба за вечерею, або зітхає, коли її просять розвантажити посудомийну машину, не засмучуйтеся. Ви не виховуєте єдину невдячну людину на планеті. Ви виховуєте нормальну дитину.
2.Наслідуйте приклад святої Матильди
Свята Матильда не відповідала на бунт своїх синів драматичними промовами або помстою. Вона продовжувала робити те, що вважала правильним: допомагала бідним і молилася за своїх дітей.
Іноді найкраща реакція — це послідовність. Продовжуйте любити, наставляти і демонструвати цінності, яким, як ви сподіваєтеся, вони віддадуть належне. Діти помічають більше, ніж вам здається.
3.Трохи посмійтеся (заради власної витримки)
Одна з недооцінених стратегій виховання — це гумор. Діти можуть бути незумисно кумедними у своїй невдячності. Дитина, яка скаржиться на вечерю, згодом може попросити ще одну порцію. Підліток, який стверджує, що ви ніколи нічого для нього не робите, все одно звернеться до вас, коли йому потрібно буде кудись під’їхати. Трохи сміху натомість може розрядити обстановку і нагадати вам, що ці моменти тимчасові.
4.Привчайте до вдячності у дрібницях
Вдячність не виникає сама собою; її навчаються. Прості звички — молитва перед їжею, подяка за допомогу, написання вдячних листівок — поступово формують світосприйняття дітей. З часом вони починають помічати те добре, що їх оточує, замість того, щоб сприймати все як належне, ніби воно з’являється магічним чином.
І так, цей процес іноді триває роками.
5.Дивіться у майбутнє
Батьки рідко отримують миттєвий зворотний зв’язок. Дитина, яка сьогодні здається невдячною, може стати дорослим, який раптом зателефонує і скаже: «Я нарешті зрозумів, що ти для нас робив/ла».
Навіть свята Матильда зрештою дочекалася примирення. Згодом її діти пошкодували про своє ставлення до неї і відновили її добре ім’я. Це втішне нагадування: історія батьківства рідко закінчується на середині книги.
А поки що, коли ваша дитина скаржиться на приготовану вами вечерю, або на поїздку, яку ви організували, зробіть глибокий вдих і пам’ятайте, що святі переживали й гірші речі.
І хтозна? Можливо, наступного разу ви почуєте «дякую».
Переклад CREDO за: Керіт Ґардінер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
