Мода швидкоплинна, і, намагаючись її наздогнати, люди змінюють нібито вже старі речі на нові – більш модні. А мода знову видає свій «останній писк», і гонитва за нею перетворюється на суцільну круговерть. Цікаво, що навіть серед представників «модної спільноти» бездумне наслідування капризів моди вважається не те що нерозумним, але навіть не стильним. Отже, тим, у кого зі змістом не склалося, а мода – «одна, але полум’яна пристрасть», потрібно задуматися.
Чи має віруюча людина «ганятися» за модними тенденціями? Адже мода – це непостійність, тобто характерне для світу явище, а християнин має бути постійним в усьому. І взагалі, чи можна сумістити християнство і моду?
З такими запитаннями ми вирішили звернутися до настоятеля парафії св.Олександра в м.Києві отця Олександра Гурського.
Отче Олександре, так що ж таке мода – привід для роздумів чи для сліпого наслідування? І як Церква ставиться до такого явища?
Спочатку варто з’ясувати, що ми розуміємо під словом «мода»? Походить воно від латинського modus, – міра, спосіб, правило. Отже, мода – це недовготривале панування у суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, культури, особливо в одязі. На відміну від стилю, вона характеризується більш короткочасними і поверховими змінами зовнішніх форм побутових предметів, художніх творів. Можна було б сказати, що моду творить людина і для людини. Тому вона мусить піддаватися не тільки якійсь розумовій оцінці, але також, з позиції віруючої людини, і моральній оцінці. Звісно, багато людей захоплюються, власне, не просто «одягом для одягу», але бажають, щоб це служило людям. Отже, як форма стилю чи то самореалізації певного дизайнера мода є позитивним явищем і, знову ж таки за євангельською термінологією, це може бути однією з форм розвитку талантів, даних Богом людині. І якщо вона є свідома цього Божого дару, то її творчість (можемо й так назвати) служить людям. Натомість якщо мода стає «метою самою в собі», то перетворюється на певну форму ідолопоклонства. Як відомо, «про смаки не сперечаються», але якщо модні тенденції від певного дизайнера є викликом усталеним цінностям або балансують на межі дозволеного, щоб викликати полеміку і дискусії, – мода набуває вкрай негативного, часто аморального забарвлення…
Натомість віруюча людина дивиться на цей феномен згідно зі словами апостола Павла, який радив «вживати цей світ так, ніби ви його не вживали». Людина не повинна занедбувати естетичний бік речей. Бо, згідно з Господнім повелінням, праця над удосконаленням цього світу є нашим обов’язком. Тому на моду можна зважати також і з позиції праці, яка є служінням та обов’язком, що випливає з Господнього наказу вдосконалювати творіння. В такому разі мода є цілком нормальним явищем.
На Ваш погляд, отче, чи несе в собі мода певні спокуси, особливо для віруючої людини, адже це явище не позбавлене елементу маніпуляції?
Справді, таке буває. Знову ж таки, справжні думки розрізняє тільки Господь, хоча людина може декларувати, що вона переслідувала лише добру, навіть шляхетну мету. Водночас, у певному сенсі все одно можна «побачити» її мотивацію, адже образи і твори теж промовляють за свого творця (автора), і, звичайно, можуть нести в собі спокусу. Тому потрібно бути свідомим того, чим є спокуса. При цьому знову не впадати в крайність: не панікувати щодо того, що є гарним і привабливим. Святе Письмо нам радить: «…що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!» (Фил 4,8 – прим.ред.). На моральній площині також необхідно розрізняти, яке саме прагнення мала людина-споживач. Одна справа – той, хто створює, інша – як ми до цього ставимося. Якщо це часто викликає в нас певні непереборні бажання і породжує пристрасті, то, знову ж таки, маємо пригадати собі євангельську норму: «де буде серце ваше, там і скарб ваш».
Тобто, як я зрозуміла, християнство і мода – сумісні?
Звичайно. Так само свого часу виникали питання сумісності християнства і науково-технічного прогресу. Мода є сумісною з християнством настільки, наскільки є доброю і не противиться вічному Об’явленому Божому праву, і тому, на що своїм життям, смертю і Воскресінням пролив нове світло Христос. Мода є протиріччям, коли противиться всьому тому, що нам Господь об’явив і об’являє.
В такому разі, чи має право на життя термін «християнська мода»?
Якщо піти услід за вищенаведеним визначенням моди, то можемо сказати більше, перефразувавши його на «християнський спосіб життя». Є певна тенденція, в тому числі навіть у тій частині світу, яку називають «старою Європою» – підміняти вічні Божі цінності. Памятаємо, скільки було дебатів стосовно преамбули Конституції нової Європи щодо її християнських коренів. Або те, як часто ми спостерігаємо масовані атаки на Бога, на Його святість, і на все те, що Він нам об’являє. Наприклад, на святість і недоторканність людського життя у різних його вимірах – від зачаття, здорового виховання, до натуральної смерті. Тому я вбачаю в цьому скоріше не моду, а саме спосіб, стиль життя, свого роду modus vivendi. Лише те, що є вічним і незмінним, є шляхетним, що є чеснотою. У такому сенсі Ваше запитання дуже цікаве і звучить як заклик до глибшого переживання своєї віри і, власне, до наслідування Христа. Це і буде саме той здоровий стиль життя. Тому що мода – короткочасна і мінлива, а Христос вчора, сьогодні і завтра – Той Самий.
фінансово.
Щиро дякуємо!
