У неділю, 17 січня відбувся історичний візит Папи Бенедикта XVI в римську Синагогу, де Святіший Отець зустрівся, зокрема, з Головним рабином столиці Ріккардо Ді Сеньї, президентом Союзу єврейських громад Італії Ренцо Гаттенья і президентом єврейської громади Рима Ріккардо Пачіфічі.
Перед тим як увійти до синагоги, Папа відвідав колишнього головного рабина Риму Елі Тоаффа. Тоаффі, який приймав у 1986 році Папу Войтилу, наприкінці квітня виповниться 95 років, і літній рабин, що потребує кисневої подушки, не зміг бути присутнім на зустрічі.
Звертаючись до братів по вірі в єдиного Бога, який явив Себе патріархам і пророкам, Бенедикт XVI висловив сподівання, що контакти католиків з римськими євреями будуть надалі «зміцнюватися», слідуючи дорогами примирення і братерства. Папа ще раз запевнив в «повазі і любові», з боку Єпископа і Церкви Риму, так само як і з боку всієї Католицької Церкви, до римської іудейської громади і до всіх громад євреїв, розсіяних по світу.
Вчення Другого Ватиканського Собору стало відправним пунктом для католиків в тому, що стосується ставлення до єврейського народу. Собор відкрив цілком нову епоху в їх взаєминах. Згідно з наукоюЦеркви, вони повинні ґрунтуватися на діалозі, братерстві і дружбі. Саме по цьому шляху вони і йшли в останні сорок років. Папа перерахував основні віхи на цьому шляху: візит в римську синагогу його попередника Івана Павла II 13 квітня 1986 року, численні зустрічі з представниками єврейської громади, у тому числі під час закордонних поїздок, зокрема, під час ювілейного паломництва Папи Войтили на Святу Землю у двохтисячному році. Про розвиток добрих відносин свідчать і різні документи Святішого Престолу, які, після Декларації «Nostra Aetate», дали направлення для позитивного розвитку зв’язків між католиками та юдеями. Бенедикт XVI, звичайно, згадав і про свої контакти з євреями – під час поїздки на Святу Землю в травні минулого року, а також у США і Німеччині, де Папа відвідав синагогу.
«Крім того, – додав Св. Отець, – Церква не могла не засудити помилки своїх синів і дочок, попросивши пробачення за все, що так чи інакше провокувало рани антисемітизму і антиюдаїзму». Мова йде, зокрема, про документ під назвою «Ми пам’ятаємо: роздуми про Катастрофу», розробленому Комісією з релігійних зв’язків з Юдаїзмом.
З часом ми все більше розуміємо, наскільки трагічною епохою було для людства ХХ століття. Не можна забути про те, як євреї були вигнані зі своїх будинків і відправлені на смерть в Освенцім. «На жаль, – зауважив Папа, – багато хто залишився байдужими, але багато хто, в тому числі й італійські католики, натхнені вірою і християнським вченням, відреагували на це з мужністю, відкрили свої обійми, щоб допомогти євреям», часто ризикуючи життям. Святіший Престол також проводив таємну і конфіденційну акцію з порятунку євреїв.
Цитуючи Катехизм Католицької Церкви, Папа нагадав євреям, що, на відміну від інших нехристиянських релігій, юдейська віра вже являє собою відповідь на Боже об’явлення в Старому Заповіті. Єврейському Народу «належить усиновлення, і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці, їхні отці, і з них Христос тілом», бо “дари й покликання Божі незмінні».
Спільне свідоцтво і співробітництво юдеїв та католиків, за словами Папи, можливо тому, що їх зближують десять заповідей, які складають основу етики, надії та діалогу як для євреїв, так і для християн. Так, десять заповідей вимагають визнання єдиного Господа, проти спокуси ідолів. На цьому ґрунті євреї і католики можуть разом сприяти пробудженню суспільства до трансцендентного виміру. Заповіді вимагають поваги і захисту життя, на противагу будь-якої несправедливості і нехтування прав, гідності і свободи людини. І тут християни можуть заручитися підтримкою євреїв у свідоцтві проти всякого егоїзму. Так само, це стосується захисту сімейних цінностей, а також милосердя до бідних, слабких і хворих.
Промова Папи слідувала за привітанням президента єврейської громади Рима Ріккардо Пачіфічі. Дещо несподіваною, якщо врахувати обставини, пролунала його заява про невиконання своїх обов’язків Папою Пієм XII. Ось слова Пачіфічі: «Мовчання Пія XII перед обличчям Шоа, те, що він не зробив, ранить як і раніше. Можливо, йому не вдалося б зупинити потяги смерті, але він міг дати якийсь сигнал, слово останньої втіхи, людської солідарності нашим братам, яких везли в Освенцім». Пачіфічі додав, що євреї очікують «загального судження», сподіваючись, що «історики отримають доступ до Ватиканських архівів,які стосуються того періоду і всіх подій, що сталися за крахом нацистської Німеччини».
Однак ватиканські архіви того періоду, коли Пачеллі був державним секретарем, вже відкриті, але, як підкреслив кардинал Бертоне на презентації книги про Папу Пія XII в червні цього року, жоден єврейський дослідник до цих пір не скористався доступом до документів.
За матеріалами: Радио Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
