Брат Клодовіс Бофф OSM, колишній ідеолог, а тепер — завзятий критик теології визволення, звернувся з відкритим листом до Ради єпископів Латинської Америки та Карибського басейну (CELAM), у якому закликав сфокусуватися на Ісусі Христі, а не на нескінченних «соціальних питаннях».
Як повідомляє CNA, цей лист став відповіддю на підсумковий документ 40-ї Звичайної Генеральної Асамблеї CELAM, що відбулася наприкінці травня у Ріо-де-Жанейро.
«Які добрі новини я там прочитав? — риторично запитує Бофф. — Вибачте мою відвертість: жодних. Ви, єпископи CELAM, увесь час повторюєте ту саму стару історію: соціальні питання, соціальні питання і ще раз соціальні питання. І це триває вже понад п’ятдесят років».
«Коли ви сповістите нам благу звістку про Бога, Христа та Його Духа? — цікавиться далі Бофф. — Про благодать та спасіння? Про навернення серця та роздуми над Словом? Про молитву та поклоніння, відданість Божій Матері тощо? Коротко кажучи, коли ви надішлете нам справді релігійне, духовне послання?»
Клодовіс Бофф, чернець-сервіт, разом зі своїм братом Леонардо Боффом, раніше був одним із найважливіших ідеологів теології визволення. Однак у 2007 році він опублікував статтю «Теологія визволення та повернення до основ», у якій заявив, що теологія визволення «поставила бідних на місце Христа, перетворивши їх на фетиш, і звела Христа до простої допоміжної ролі; тоді як Христос зробив навпаки: Він поставив себе на місце бідних, щоб зробити їх учасниками своєї божественної гідності». З тих пір брат Клодовіс постійно виступає з критикою теології визволення, називаючи її, зокрема, причиною занепаду католицизму у Бразилії й Латинській Америці.
Читайте також: «Неможливий діалог»: чому Ратцінґер і Войтила мали рацію щодо теології визволення
У своєму листі Бофф зазначає, що наважився написати єпископам, бо вже давно і з жахом спостерігає ознаки того, «наша улюблена Церква перебуває під серйозною загрозою відчуження від своєї духовної сутності на лихо собі й світові». «Коли дім горить, кожен має кричати», — каже він, підкреслюючи, що після прочитання підсумкового документа CELAM, йому спало на думку застереження Христа з Євангелія від Матея: діти просять хліба, а ви даєте їм камінь.
За словами Боффа, «секулярний світ сам пересичений світськістю і прагне духовності», але єпископи «продовжують пропонувати йому соціальні питання і ще більше соціальних питань; з духовного при цьому вділяють йому хіба крихти».
«Ви є хранителями найбільшого скарбу, того, чого світ потребує найбільше, та все ж, певним чином, ви їм у цьому відмовляєте, — пише він. — Душі просять надприродного, а ви наполягаєте на тому, щоб давати їм природне. Цей парадокс очевидний навіть у парафіях: поки миряни із задоволенням демонструють знаки своєї католицької ідентичності (хрести, медальйони, вуалі, одяг з релігійними принтами), священники, ченці й черниці рухаються у протилежному напрямку, з’являючись на людях без жодних належних ознак».
У своєму підсумковому документі єпископи CELAM написали, що Асамблея «була простором для розпізнавання, молитви та єпископського братерства», в якому вони ділилися «світлом і тінями своїх реалій, криками своїх народів і прагненнями Церкви, яка є домом і школою сопричастя».
«[Ми] усвідомлюємо сучасні виклики, які впливають на наш регіон Латинської Америки та Карибського басейну: тривала бідність і зростання нерівності, безкарне насильство і корупція», — написали вони.
Полемізуючи з єпископами, Бофф відповідає: «Ви без жодних вагань кажете, що чуєте “крики” людей і що ви “усвідомлюєте виклики” сьогодення. Але як глибоко сягає ваше слухання? Хіба воно не залишається на поверхні?»
«Я прочитав ваш перелік сьогоднішніх “криків” та “викликів” і бачу, що він не відрізняється від спостережень звичайних журналістів та соціологів, — пише він. — Хіба Преосвященні не чують, що з “глибин світу” сьогодні піднімається гучний крик до Бога? Крик, який чують навіть багато світських аналітиків? Хіба Церква та її служителі існують не для того, щоби почути цей крик і дати справжню та повну відповідь?»
Бофф наголошує, що «для “соціальних криків” існуєть уряди та неурядові організації. Безсумнівно, Церква не може виключити себе з цього служіння. Але вона не є головною у цій галузі. Її справжнє поле діяльності — інше, вище: реагування на “крик до Бога”».
«Прогресисти» і «традиціоналісти»
У своєму листі брат Клодовіс також зазначив, що «громадська думка невтомно вимагає, щоб єпископи визначали себе як “прогресистів” чи “традиціоналістів”, “правих” чи “лівих”».
«Святий Павло абсолютно категоричний щодо цього, — пише він. — Люди повинні вважати нас просто слугами Христа і розпорядниками Божих таємниць. Церква — це передусім таїнство спасіння, а не просто соціальний інститут, прогресивний чи ні. Вона існує для того, щоб проголошувати Христа і Його благодать. Це її центральний фокус, її найбільше та незмінне зобов’язання. Все інше — після цього».
Бофф просить вибачення у єпископів на випадок, якщо він раптом нагадує їм про вже відомі речі, однак цікавиться: чому ж тоді все це не згадується у єпископському посланні та у документах CELAM загалом? «Читаючи їх, неможливо не дійти висновку, що найбільшою турботою Церкви сьогодні є не справа Христа і Його спасіння, а радше соціальні справи, такі як справедливість, мир та екологія, ще один рефрен, який ви цитуєте у своєму посланні».
Бофф нагадав єпископам, що лист Папи Лева до CELAM чітко говорить про «нагальну потребу пам’ятати, що саме Воскреслий захищає і веде Церкву, відроджуючи її у надії»».
«Святіший Отець нагадує нам, що справжня місія Церкви — це йти назустріч братам і сестрам, щоб сповістити їм послання спасіння в Христі Ісусі, — пише він. — Але якою була відповідь шановних братів Папі? У листі, який ви йому написали, немає жодного відлуння цих застережень. Ви не просите його допомогти вам у збереженні пам’яті про Воскреслого Господа або у проголошенні Спасіння; ви радше просите підтримки у боротьбі за “заохочення справедливості та миру” і у “засудженні будь-якої форми несправедливості”. Коротко кажучи, ви змусили Папу слухати той самий старий рефрен: “соціальні питання, соціальні питання…” — так, ніби він, десятиліттями працюючи поміж вас, ніколи раніше цього не чув».
«Ви скажете: але ж це очевидні істини, які не потрібно повторювати постійно. Ні, мої найдорожчі; нам справді потрібно повторювати їх з новим запалом кожного благословенного дня, інакше вони будуть втрачені, — підкреслює Бофф. — Якщо немає потреби їх повторювати, то чому Папа Лев нагадав вам про них? Ми знаємо, що відбувається, коли чоловік сприймає любов своєї дружини як належне і не плекає її. Це тим важливіше, коли йдеться про віру та любов до Христа».
Бофф також звертає увагу на лексику, якою послуговувалися єпископи, складаючи текст підсумкового документа, зокрема на такі ключові слова, як «Бог» і «Христос».
«Щодо Бога, ви не пишете про Нього самого, а лише згадуєте у стереотипних виразах “Син Божий” і “Люд Божий”, — пише він. — Ім’я Христа «з’являється лише двічі, і обидва рази лише побіжно». Він також пригадує слова Папи Франциска, згідно з якими «Церква, яка не має Христа за першопричину свого існування та мовлення, є лише благочестивою неурядовою організацією».
«Але хіба не до цього прямує наша Церква? — запитує він. — Менше зло — це коли католики стають євангеліками, а не поповнюють ряди невіруючих. Та у будь-якому разі наша Церква стікає кров’ю. Ми бачимо порожні храми, порожні семінарії, порожні монастирі. В Америках вже сім чи вісім країн більше не мають католицької більшості. Сама Бразилія на шляху до того, щоби стати “найбільшою колишньою католицькою країною світу”. Але здається, що цей занепад не надто турбує шановних братів».
Бофф звертає увагу, що «зерно» надії та воскресіння слід шукати не у соціальній сфері, а в оновлених парафіях, рухах і спільнотах.
«Красномовним знаком є те, що тоді як у соціальній сфері зараз видно переважно “людей із сивиною”; сучасна молодь демонструє масове прагнення до духовного», — зазначає він.
Куди CELAM хоче вести Церкву?
«Дорогі старші брати, дозвольте мені запитати: куди ви хочете вести нашу Церкву? — цікавиться Бофф. — Єпископи багато говорять про “Царство”, але що саме вони мають на увазі під своїм “Царством”? Оскільки ви так багато говорите про побудову “справедливого і братнього суспільства” (ще один рефрен), можна подумати, що центром цього “Царства” є суспільство. Я розумію, що у цьому є зерно правди. Однак шановні єпископи нічого не говорять про головний зміст Царства, присутнього як у серцях сьогодні, так і у його сповненні завтра. У вашій промові не видно есхатології. Ви говорите про “надію”, але так непевно, що, з огляду на соціальний підтекст вашого послання, ніхто, почувши це слово з ваших вуст, не підведе очей до неба».
Бофф закликає, за прикладом єпископів минулого, голосно та чітко говорити про Царство Небесне (а також і про пекло), про воскресіння мертвих, про вічне життя та інші есхатологічні істини, в яких полягає кінцевий сенс усього.
«Я не кажу, що земний ідеал “справедливого та братнього суспільства” не має краси і величі, але ніщо не зрівняється з Небесним Містом, громадянами і працівниками якого ми є завдяки нашій вірі, а ви, завдяки своєму єпископському служінню, є його великими будівничими, — пише він. — Тож час вивести Христа з тіні на повне світло. Час повернути Йому абсолютну першість як у Церкві ad intra (в індивідуальній свідомості, духовності та теології), так і в Церкві ad extra (в євангелізації, етиці та політиці). Церква на нашому континенті терміново потребує повернення до свого справжнього центру — до своєї “першої любові”».
«Мої найдорожчі друзі, чи прошу я вас про щось нове?— підсумовує Бофф. — Аж ніяк. Я просто нагадую вам про найочевиднішу вимогу віри, про “давню і завжди нову” віру: абсолютний вибір на користь Господа Христа, безумовну любов до Нього, якої Він вимагає від вас, як вимагав від Петра».
Наприкінці листа Бофф закликає єпископів чітко та рішуче практикувати сильний і систематичний христоцентризм, до якого закликав святий Йоан Павло ІІ, а також жити цим христоцентризмом, який діє як закваска, перемінюючи все: людей, Церкву та суспільство.
фінансово.
Щиро дякуємо!
