Лк 1,1-4; 4,14-21
«Коли читаєш: «Він повчав по всіх їхніх синагогах, і всі Його хвалили» (Лк 4,15) – будь обережний, аби не вважав блаженними тільки тих слухачів і не гадав, що ти залишився позбавлений науки Христової. Якщо правдою є те, що стало записане, то Бог не тільки промовляв у зібраннях юдеїв, але Ісус навчає і сьогодні, на цьому зібранні, й не тільки на цьому, а й на інших зібраннях, і то по цілому світі, шукаючи засобів, через які Він міг би повчати». Такими словами близько 1800 років тому напучував своїх слухачів Оріген, закликаючи їх бути чуйними до того, що Євангеліє, яке вони слухають під час літургії, є живим словом Божим, яке вимовляється з міццю Святого Духа, Котрий у ньому діє.
Заохочення Орігена до більшої уважності та відкритості на Слово Боже, здається, нічого не втратили зі своєї актуальності. На жаль, хоча літургія Слова є дуже важливою частиною кожної св.Меси, то скільки ж разів зібрані на ній люди радше нагадують знуджених і заспаних студентів, яким випало вислуховувати нудну лекцію з теми, що їх узагалі мало цікавить! Натомість Євангеліє ІІІ звичайної неділі говорить нам про те, що євреї, які слухали Ісуса, були задивлені й заслухані в Нього. Вочевидь, свою позицію незацікавленості Словом Божим під час св.Меси можна переважно пояснювати нездарністю і слабкістю того, хто це Боже Євангеліє переказує – диякона, священика чи єпископа. Однак чи це не занадто легка відмовка перед лицем наших особистих духовних лінощів, які проявляються в позиції незацікавленості?
Так відбувається, можливо, також і тому, що хід подій, описуваних на сторінках Святого Письма, ми вміщуємо у далекому минулому. Читаючи Євангеліє так, немовби воно було тільки біографією Ісуса та Його учнів, не розпізнаємо в ньому вельми конкретного стосунку до нашого особистого життя й наших відносин із Богом.
На ще одну річ варто звернути увагу. Як Ісус був помазаний Святим Духом, аби нести Добру Новину вбогим, так і кожен християнин завдяки хрещенню та миропомазанню (до обох цих таїнств входить обряд помазання) має частку – як це визначає теологія – у пророчій місії Христа. Тобто – кожен покликаний бути проголошувачем Євангелія. Своїм життям і словом ми маємо переповідати іншим людям Євангеліє життя й любові.
Ярослав Кравець ОР
Христос у силі духа прийшов у Галілею, і слава про Нього швидко розійшлася по всіх околицях. Звістки про проповіді й чудеса випереджали Його, і безліч людей приходило здалека, щоби побачити й послухати Його. Нарешті, прийшов Ісус і в Назарет – місто, де Він виріс, і де жили люди, які Його знали від самого дитинства.
Коли Він увійшов у синагогу, Йому подали книгу пророка Ісаї. Як закінчив читати – вся увага присутніх зосередилася на Ньому: що ж то Він скаже?
Кожен із юдеїв чекав на Його прихід, тому для них ці слова були справді важливими. Вони багато чули про мудрість Ісуса і сподівалися, що Він зможе відкрити їм щось нове щодо пришестя Месії. І тут Він сказав те, що було геть неочікуване для них: «Сьогодні збулося це Писання у вухах ваших», що означало – Месія вже серед вас! Люди, зібрані в синагозі, зрозуміли, що Христос говорив це про себе.
Спочатку вони були зачаровані Його проповідями, але потім настало розчарування: «Як же так? Він ріс поруч із нами, його батько – тесля, і матір Його ми знаємо. Ні, Він ніяк не може бути Тим Самим Месією!» Вони не визнали Христа, оскільки Він не відповідав їхнім уявленням про Месію. Вони чекали на Царя, який відновить державу Ізраїль, звільнить її від римського панування, звеличить їх і надасть їм почесті. Але нічого цього не відбулося.
Люди чекали на такого Месію, який виконає їхні бажання, а зовсім не такого, який буде викривати їхні справи і закликати до покаяння. Так інколи буває і з нами. Ми любимо такого Бога, Який виконує наші молитви й не заважає нашому щастю. А коли нам здається, що Він нас карає або що Його заповіді заважають нам реалізувати свої задуми, то ми починаємо нарікати або навіть сумніватися в Його існуванні.
Христос-Месія, помазаний благовіствувати бідним, не дав біднякам багатства, але дав Царство Небесне тим, хто вбогий духом. Він не зцілив усіх стражденних від їхніх хвороб, але своєю Доброю Новиною зцілив душі безлічі людей і продовжує це робити й зараз. Він не зробив зрячими усіх сліпих, але відкрив людям очі на істину Божественного Відкуплення. Він не звільнив Ізраїль від римського полону, але викупив ціле людство своєю смертю з рабства гріха. Христос зробив усе, для чого прийшов у світ, хоча й не всі спромоглися це зрозуміти.
Сергій Кучинський, Мінськ
фінансово.
Щиро дякуємо!
