«Гіперкритика часто загрожує виключенням усілякого свідчення, крім того, яке їй вигідне». Так закінчується стаття Роберто Петрічі у вчорашньому виданні «L’Osservatore Romano» під заголовком «Документи підтверджують, що антинацистський німецький рух опору просив Пія XII, щоб він не робив декларативних заяв щодо діяльності Гітлера».
Вже підзаголовок містить критику історіографії, яка поширювала тезу, що Папа Пачеллі мовчав у справі загибелі єврейського народу під час Другої Світової війни. Документи, про які йдеться, містяться у виданій 1978 року праці Енніо Ді Нольфо на тему стосунків між Ватиканом і Сполученими Штатами в 1939-1952 роках. Ця книжка, додає Петрічі, «не є невідомою, однак про неї не завжди пам’ятають ті, хто останніми роками говорив про ці події».
Йдеться про свідчення баварського адвоката Йозефа Мюллера (1898-1979), католицького діяча у Веймарській Республіці, яке він дав ще в червні 1945 року. «Під час нацистського режиму він був одним з найбільш активних діячів опозиції і відомий перш за все через постійні контакти з Ватиканом впродовж 1939-1940. Mюллер працював в німецькому Абвері, який був одним з таємних центрів антигітлерівської опозиції і яким керував адмірал Канаріс. Під якимось приводом його вислали до Риму, щоб він поспілкувався з оточенням Папи Римського, серед якого було багато німецького духовенства, а також ознайомив Пія XII з програмою німецької опозиції, планами повалення Гітлера і розбудови демократичної Німеччини. Перш за все Мюллер просив Папу Римського, щоб той був посередником і гарантом щодо англійського уряду, що Пій XII, наражаючись на небезпеку, погодився зробити, за посередництвом англійського посла в Апостольській Столиці Осборна», – читаємо в статті.
Петрічі нагадує, що ці плани не мали успіху. У 1943 р. Мюллера заарештували і заслали до табору Флоссенбург, але йому вдалося дістатися до Верхньої Адиджі і вижити. Звільнений 5 травня 1945 року американцями, 2 червня Мюллер був вже у Ватикані на традиційному святкуванні з нагоди іменин Папи Римського. Тоді, підкреслює автор статті, Пій XII вперше публічно порушив проблему ставлення Церкви до нацизму. Папа тоді сказав: «Ви бачите, що залишає після себе концепція і дії держави, в якій не рахуються з найсвятішими почуттями людства і в якій топчуть недоторканні засади християнської віри. Весь світ сьогодні вражено споглядає на руїну, яку вони спричинили… Цю руїну ми бачили вже здалеку і було небагато таких, хто, на нашу думку, стежив за розвитком і неминучим падінням з більшою скрухою серця».
Роберто Петрічі визнає, що «декому не подобався цей виступ: вони звертали увагу на те, що такі щирі слова можна було почути лише тоді, коли нацизм був вже подоланий, натомість попередні виступи Папи були менш безпосередніми та більш дипломатичними». «Для багатьох це асоціювалося з присутністю у Ватикані самого Mюллера, який, – як кажуть – повинен був відіграти певну роль у редагуванні цього виступу. Про це все баварський адвокат розповів увечері 3 червня 1945 р. Гарольду Г. Tіттманну, молодому американському дипломату, акредитованому при Апостольській Столиці, який від 1940 року мешкав у Римі, а потім в самому Ватикані. Наступного дня Tiттманн подав докладний рапорт цієї розмови своєму начальнику Mайрону Tейлору, особистому представнику президента Сполучених Штатів при Папі Римському», – пише Петрічі.
Автор статті цитує фрагменти цього рапорту. «Доктор Mюллер – писав Tiттманн – сказав, що під час війни його антинацистська організація в Німеччині дуже наполягала, щоб Папа Римський утримувався від будь-яких публічних декларацій, які могли би бути розглянуті як осудження нацистів, і радила, щоб його увага обмежувалася до загальних фраз. Доктор Mюллер сказав, що мусив давати Папі Римському такі поради, бо якби він говорив конкретніше, німці звинуватили б його у тому, що він піддався тискові інших держав, а це кинуло б ще більші підозри на німецьких католиків, значно обмежуючи їхні дії в опорі до нацизму. Доктор Mюллер стверджував, що католицький рух опору в Німеччині вважав, що Папа Римський повинен триматися осторонь, тоді як німецька єрархія вела боротьбу з нацизмом в середині Німеччини, щоб не були такими помітними впливи ззовні. Доктор Мюллер сказав, що Папа Римський дотримувався цієї поради під час усієї війни (…) Він вважає, що Папа вирішив зараз відверто виступити проти нацистів, оскільки наслідки його обвинувачень є зараз надзвичайно важливими», – читаємо в статті.
На завершення своєї статті Роберто Петрічі зауважує, що «можна дискутувати, чи Пій XII вчинив правильно, чи помилявся, прислуховуючись до тих порад… однак, не можна не брати їх до уваги». На його думку, особливої ваги цьому свідченню надає факт, що це стало відомим відразу після війни, «коли критики Пія XII не виходили за межі нечисленних дипломатичних нашіптувань, в той час як гуманітарна діяльність Ватикану під час війни була загальновизнаною і схваленою».
«Гіперкритичний історик міг би підсумувати це все, стверджуючи, що католик Mюллер не мав на меті нічого, крім «прикриття» Папи Римського перед цими першими застереженнями. Однак, гіперкритика часто загрожує виключенням усілякого свідчення, крім того, яке їй вигідне» – завершує свої роздуми автор «L’Osservatore Romano».
За матеріалами: Milites Christi Imperatoris
___________________________________________________________
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
фінансово.
Щиро дякуємо!
