«Участь в Реформації була помилкою Англії. Англії пішло б на користь, якби вона знову стала католицькою країною». Цю тезу висунув кардинал Кормак Мерфі-О’Коннор у вівторок в ході дебатів на тему чи «Повинна Англія знову стати католицькою країною?».
Дебати були організовані журналом «The Spectator» («Глядач»). Разом з архиєпископом Вестмінстерським в емеритурі кардиналом Мерфі-О’Коннором на підтримку повернення Британії в лоно Католицької Церкви виступили художник Пірс Пол Рід і священик католицької церкви Св. Бенета Дом Ентоні Суч. Їх опонентами виступили Лорд Річард Гарріс, англіканський єпископ Оксфордський в емеритурі; Метью Перріс, колишній член парламенту від Консервативної партії, а нині – оглядач газети «Таймс»; і Стівен Пунд, член парламенту від Лейбористської партії.
Висловивши переконання, що Реформація «завдала величезної шкоди нашій країні», кардинал Мерфі-О’Коннор потім зосередився на викладі тих своїх поглядів, які стосуються «ідеального образу» Англійської Помісної Церкви.
«Моє бачення Англійської Церкви, з врахуванням її історії і генія, передбачає її входження в союз і спілкування з більш ніж мільярдом християн-католиків, з 4-ма чи 5-ма тисячами католицьких єпископів і з Єпископом Риму – Папою, – сказав він. – (…) Моє бачення Англійської Церкви включає два аспекти. По-перше, вона має бути в єдності з Вселенською Церквою з її уселенськими постановами. По-друге, вона повинна привнести у Вселенську Церкву особливості англійського генія, що, поза сумнівом, збагатило б повноту Церкви».
«Та Англійська Церква, – продовжив він, – була б Церквою єдиною і сильною. Вона б не була присутня на ареопагах і торгівельних майданчиках нашого деградовано світського суспільства, яким воно приписує вищу значущість і на яких покладає надію. Та Англійська Церква сповіщала б народові істини віри, відстоювала б права людини з моменту зачаття до природної смерті».
76-літній католицький прелат представив «ту Церкву» як захисницю життя, бідних, як голос тих, хто позбавлений права голосу. «Та Церква» виступала б на захист сім’ї. Вона вступила б у діалог з людьми інших переконань, що сповідують інші релігії або які не сповідують жодної релігії, агностиками, атеїстами. Англійська Церква на повний голос свідчила б на користь всього доброго і істинного. «Та Церква» ґрунтувалася б не лише на Святому Письмі, традиції і розумі, що властиво Англіканській Церкві, але на Святому Письмі, Традиції, розумі і вчительському авторитеті. Вона змогла б «з владою» свідчити про істину і красу християнської віри.
«Ось таке моє бачення, – підвів підсумок кардинал Мерфі-О’Коннор. – Я – старий, в якого є мрія про Англійську Церкву на цій землі, яку ми так сильно любимо. І дозвольте мені зазначити, пані та панове, ця мрія, яка може бути реалізованою і вартує того, щоб бути реалізованою».
За матеріалами: Milites Christi Imperatoris
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
фінансово.
Щиро дякуємо!
