Шановні представники катинських родин! Шановні панове!
У квітні 1940 року було убито понад 21 000 польських ув’язнених з таборів і тюрем НКВС. Цей акт геноциду був здійснений з волі Сталіна, за наказом вищої радянської влади.
Жахливою кульмінацією союзу Третього рейху і СРСР, пакту Молотова-Ріббентропа і нападу на Польщу 17 вересня 1939 став Катинський злочин. Не тільки в лісах Катині, але також у Твері, Харкові, в інших відомих і ще невідомих місцях страт були вбиті громадяни Другої Польської Республіки – люди, що складали основу нашої державності, непохитні в своїй службі вітчизні. Водночас, родини вбитих і тисячі жителів довоєнних Кресів були вислані вглиб Радянського Союзу, їх невимовними муками відзначений там шлях польської Голгофи Сходу.
Найтрагічнішою зупинкою на цьому шляху стала Катинь. Польські офіцери, священики, службовці, поліцейські, співробітники прикордонної охорони, тюремні працівники були знищені без судів та вироків. Вони стали жертвами неоголошеної війни. Їхнє вбивство було скоєно з нехтуванням прав і конвенцій цивілізованого світу. Їхню гідність – як солдатів, поляків і людей – було розтоптано. Рови смерті мали назавжди приховати тіла убитих і правду про злочин. Світ не повинен був про це дізнатись. У родин жертв відібрали право на публічний траур, на те, щоб оплакати та гідно вшанувати пам’ять своїх близьких. Земля приховала сліди злочину, а брехня мала стерти його з людської пам’яті.
Приховування правди про Катинь – наслідок рішення тих, хто привів до скоєння цього злочину – стало частиною фундаменту політики комуністів та повоєнної Польщі: наріжною брехнею Польської Народної Республіки. Це був час, коли за пам’ять і правду про Катинь доводилося платити високу ціну. Але близькі вбитих та інші сміливі люди вірно стояли за цю пам’ять, охороняли її і передавали наступним поколінням поляків. Вони пронесли її через весь період комуністичного правління і довірили своїм співвітчизникам у вільній, незалежній Польщі. Тому всім їм, а особливо Катинським родинам, ми зобов’язані висловити нашу повагу і вдячність. Від імені Польської Республіки я висловлюю глибоку подяку за те, що охороняючи пам’ять про своїх близьких, ви зберегли таку важливу сферу нашого польської свідомості та ідентичності.
Катинь стала болючою раною польської історії і на довгі десятиліття отруїла стосунки між поляками та росіянами. Тож зробимо так, щоб катинська рана могла нарешті остаточно зажити й затягтися. Ми вже на вірному шляху. Ми, поляки, цінуємо те, що зробили в останні роки росіяни. І цим шляхом, зблизивши наші народи, ми повинні рухатися далі, не зупиняючись і не відступаючи назад.
Всі обставини катинського злочину повинні бути повністю вивчені і розслідувані. Важливо, щоб на юридичному рівні була зафіксована невинність жертв, щоб були відкриті всі документи, що стосуються цього злочину, щоб катинська брехня назавжди зникла з суспільного простору. Ми вимагаємо цих дій, насамперед, заради пам’яті жертв і поваги до страждань їхніх родин. Але ми вимагаємо їх і в ім’я спільних цінностей, які повинні складати фундамент довіри та партнерства між сусідніми народами у всій Європі.
Віддамо ж разом данину пам’яті убитим і помолимось над їхніми головами. Слава героям! Слава їхній пам’яті!
За матеріалами: rp.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
