Сьогодні, 17 червня 2010 р., виповнилося 100 років з дня народження о. Серафима Кашуби. Цей капуцин був одним із небагатьох римо-католицьких священиків, які діяли на території колишнього СРСР. Апостол спочатку всієї Волині, а потім і всього СРСР, о. Серафим більшу частину свого життя присвятив мандрівному душпастирству. Львів, Рівне, Поділля, Крим, Алма-Ата, Караганда, Алтай, Ташкент, Сибір, Москва, Ленінград, Прибалтика… — ці та десятки інших місцевостей потайки об’їжджав священик, всюди служачи людям, які потребували духовної опіки.
Із початком Другої світової війни, світ, у якому народився і виріс о. Серафим, перестав існувати. Йому на зміну прийшов світ війни і тоталітаризму. Отець був свідком арешту багатьох священиків. Після війни більшість римо-католицького духовенства було депортовано до Польщі. Отець Серафим опинився перед тяжким вибором: виїхати у Польщу чи, наражаючи своє життя на постійну небезпеку, залишитися в СРСР.
«Його особисті листи свідчать про сильну внутрішню боротьбу — лишитись чи поїхати. Але багато людей просили його: «не лишай нас», і він залишився», — розповідає віце-постулатор беатифікаційного процесу о. Серафима д-р канонічного права о. Роберт Цєліцький OFMСap.
Отець Роберт також зазначив, що зараз триває другий етап беатифікаційного процесу Слуги Божого о. Серафима Кашуби. Матеріали, зібрані на дієцезіальному рівні, відправлені до Ватикану, де їх розглядає Конгрегація у справах канонізацій. Наразі Конгрегація дала дозвіл на ексгумацію останків о. Серафима, які покояться на Янівському цвинтарі у Львові. Вони будуть перевезені до Вінниці, де їх вмурують у стіну храму Матері Божої Ангельської.
Нині ж капуцини відзначають 100-річчя з дня народження Слуги Божого о. Серафима. З цього приводу 17 червня, у день його народження, у Вінниці відбулась конференція, присвячена постаті капуцина, який десятиліттями, ризикуючи власним життям, служив Церкві. З доповіддю про життя і чесноти о. Серафима виступив о. Роберт Цєліцький OFMСap, який безпосередньо бере участь у беатифікаційному процесі.
Зокрема о. Роберт розповів про кілька десятиліть життя поза радянським законом о. Серафима Кашуби. Після закриття у 1959 р. храму в Рівному о. Серафим, без прописки і дозволу на служіння, був душпастирем вірних на території усього СРСР. Протягом цього часу о. Кашуба пережив наклепи, заслання, ув’язнення у психіатричних закладах, постійне поневіряння та переховування. А ще були підпільні Меси, сповіді, вінчання, катехези, і все те, що є у житті будь-якого священика, лише з тією різницею, що кожна з цих відправ для нього могла завершитись арештом. А головне — була любов до Бога і бажання виконати Його волю. Саме це змусило о. Серафима нести людям Добру Новину, не зважаючи ні на що. Він служив усім потребуючим, був відкритий до всіх людей, без огляду на національність і конфесію. Помер о. Серафим 19 вересня 1977 р. у Львові, в помешканні людей, яки дали йому нічліг. Його знайшли мертвим перед розгорнутим Бревіарієм. На могилі о. Серафима у Львові викарбувано біблійні слова з послання апостола Павла, які мандрівний капуцин уповні виконав у своєму житті: «Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти» (1 Кор 9, 22).
Вінницькі капуцини вважатимуть за честь зберігати у своєму храмі мощі Слуги Божого о. Серафима. «Нам це личить як найближчій родині, адже капуцини, як орден, є духовною родиною», — сказав в інтерв’ю CREDO о. Юстин Русін, настоятель вінницького храму Матері Божої Ангельської. «Наразі у Львові немає капуцинів. Обидва капуцинські храми зайняті іншими конфесіями. Не маючи змоги повернутися до Львова, ми хочемо перенести мощі о. Серафина до Вінниці, де є жива капуцинська родина. Отець Серафим був людиною євангелізації і апостольства. Він не залишив Церкву на цих теренах, Церкву у мовчанні, Церкву у переслідуванні. Маємо надію на його постійне заступництво у євангелізації», — завершив о. Юстин.
Після урочистої Меси з нагоди 100-ї річниці з дня народження о. Серафима протоігумен віце-провінції Братів Менших Капуцинів в Україні о. Гжегож Романович сказав: «Сподіваюся, що культ о. Серафима надихне нас, пастирів, не перебувати у спокої, а, за його прикладом, іти й шукати овець. Зараз, як і тоді, є багато овець, які не приходять самі, і ми не будемо мати справжньої радості, поки не почнемо йти за ними». Також о. Гжегож, звертаючись до єпископа Кам’янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського, який очолював урочисту Месу, запевнив, що брати-капуцини є завжди у його розпорядженні.
фінансово.
Щиро дякуємо!
