25 липня жителі м. Херсону вкотре мали нагоду вітати на своїх теренах Преосвященнішого владику Василія (Івасюка), єпископа Одесько-Кримської єпархії УГКЦ. Цього дня у храмі святих Володимира і Ольги відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив єпарх у співслужінні близько 11 священиків, котрі приїхали на спільну молитву зі своїми вірними зі Львова, Дрогобича, Гошева.
Святкову Літургію супроводжував хор «Світло тихе» із м. Дрогобича монастирського храму св. апп. Петра і Павла.
Під час Богослужіння було уділено дияконські свячення бр. Богданові із Сколівщини Львівської області, також звершено чин освячення престолу, іконостасу, тетраподу. На завершення святкового Богослужіння відбулось свячення води та мирування.
Владика привітав усіх присутніх та гостей, «котрі подолали, – за словами єпископа, – нелегкий шлях, щоб тут, разом творити молитву». Єпископ подякував «за братню солідарність та підтримку» і наголосив на тому, «що дуже важливим є відчувати свою єдиність як Церква, членами тіла якої ми є».
Особливу подяку єпископ висловив о. Макарію Леніву – настоятелю цього храму, о. Доротею, о. Йоакиму, о. диякону Ігнатію, котрі тут служать і свідчать про богопосвячене життя, дають своє свідоцтво про Христа молитвою, ревною працею саме тут, на південних теренах України.
Херсон – це нова станиця Василіянського чину. Загалом у м. Херсоні діє 17 парафій, котрі обслуговують 10 священиків. Біля храму постає монастир, який згодом стане осередком молитви та служіння. Минулого року відбулося посвячення храму та фундаментів монастиря. Цьогоріч будівництво наближається до свого завершення. На Півдні України планувалось розбудовувати великий бастіон монастиря Василіянського чину. Наразі зводиться лише одна його частина. У монастирі проживає троє священиків і один диякон.
Владика Василій пригадав громаді про те, як тут починала діяти УГКЦ ще 20 років тому назад. «Це було пустинне місце, віддалене від міста, де на пустирі стояв вагончик, у якому о. Ізидор розпочав своє пастирське служіння. Скільки треба було часу, молитви, терпіння, любові до свого народу, щоб сьогодні ми з вами мали змогу молитися у цьому храмі і втішатися тим, як росте і розбудовується монастир, та й, загалом, Божа справа», – зауважує єпарх.
Також єпископ наголосив на важливій ролі молитви, яку творять монахи: «Найперше дивімося на монастир. Треба молитися коротко, але щиро, так як це роблять монахи, молитися за наш народ, а особливо за цих маленьких (дітей). У них є благословення народу. Нам треба йти і нести те світло Христове, яке отримав Володимир Великий на Київських горах. Треба йти і нести до тих людей, хто не прийшов, хто ще не знає, хто сумнівається, а хто й чекає на запрошення. Будьмо апостолами, як Володимир Великий. До цього кличе Матір-Церква, котра любить і благословляє нас», – завершив владика.
фінансово.
Щиро дякуємо!
