«Мої справжні батьки – прийомні, але мені цього недостатньо», говорить Тиціана, молода жінка 27 років, учасниця групи «Прийомні діти» в Facebook. Вона шукає свою біологічну мати, яку ніколи не знала. Нею рухає природна цікавість, надія, просякнута драмою: «Я хочу подивитися їй в обличчя і знайти частинку себе».
Її історія – всього лише одна з багатьох, наведених у статті, опублікованій в останньому номері італійського тижневика «L’Espresso». Вона розповідає про явище, що одержує все більше поширення: тисячі прийомних дітей шукають своїх біологічних батьків через соціальні мережі, без допомоги сімей, без нікого. Підлітки і вже дорослі люди проводять цілі дні за комп’ютером, передивляючись сотні профілів, знаходячи найчастіше зовсім не те, чого чекають: біль, відчуття провини, зраду, вимагання грошей.
Ця стаття піднімає дуже болючу проблему, пов’язану з технологічною свідомістю цілого покоління: проблему цінності та використання особистої ідентичності. У Сполучених Штатах консультанту з інформаційної безпеки Рону Боулзу вдалося зібрати в єдиний файл особисті дані більше ста мільйонів зареєстрованих у мережі Facebook, тобто їх ім’я, прізвище і лінк до профілю. Цей документ завантажили майже тисяча людей за допомогою піратських програм. Facebook поспішив уточнити, що поширена інформація не була в стислому сенсі особистою, що кожен користувач класифікував її як «публічну», а значить, доступну усім через Google або Bing. Але цей факт викликав стурбованість: одна з найбільш потужних організацій з річним оборотом у 550 мільярдів доларів і понад півмільярда користувачів не здатна захистити їх.
Але все ж таки якийсь контроль існує. У травні цього року засновник Facebook Марк Цукенберг у відповідь на критику багатьох асоціацій вирішив ввести три рівня захисту, три схеми на вибір. Таким чином користувач може легко і швидко вирішити, ділитися йому вмістом своєї сторінки (фотографії, коментарі, друзі, місце і дата народження, політична і релігійна орієнтація, освіта і робота, сексуальні уподобання і т.д.) з кожним, тільки з друзями або з друзями друзів. Вони можуть за бажанням змінювати установки профілю, вирішуючи ділитися з усіма інформацією, пов’язаною, скажімо, з професією, але обмежуючи доступ до фото. Ці параметри – пообіцяв Цукенберг – повинні залишитися в силі навіть у разі можливих змін сайту.
Отже, інструменти захисту існують. Чому ж відбувається витік даних?
Перш за все з комерційних причин. Трюк полягає в тому, щоб зробити так, аби користувачі «приносили прибуток», щоб задовольнити тих, хто фінансує провайдера: використовувати тих, хто зареєструвалися для поширення рекламних оголошень. Насправді, якщо сервіс безкоштовний, то справжня його мета – реклама. І все це – без будь-якої відповідальності: матеріали, що публікуються на Facebook, належать сайту, але він за них юридично не відповідає. Це означає, що, як і багато провайдерів, Facebook не відповідальний у разі можливого витоку інформації або вимог про відшкодування збитку. Чому? Тому що неможливо в реальному часі знати все, що вводиться, з урахуванням розмірів платформи. Але правда й те, що такі технологічно складні підприємства, як Facebook або Google, могли б знайти альтернативні рішення, наприклад, конструкцію інших платформ, більш-менш регульованих, в залежності від країни, в яких вони діють.
Але навіть рішення такого типу несе в собі проблеми. Закон про конфіденційність в Сполучених Штатах сильно відрізняється від Європи. У американців немає єдиного закону, він розділений на безліч законів, що стосуються різних секторів. Десятиліттями право на privacy загалом полягало в тому, щоб бути «залишеними в спокої», згідно з крилатим висловом судді Верховного суду, яка прозвучала ще в двадцяті роки. Все це виродилося в дуже простий факт: у той час як європейські контролери домагаються активної авторизації для використання персональних даних, американці навіть не ставлять перед собою такої проблеми. Має місце законодавча асиметрія, культурні наслідки якої важко оцінити.
Проблема посилюється також інтересом урядів. ФБР Сполучених Штатів заявило, що за підтримки Білого Дому воно має намір отримати доступ до трафіку електронної пошти кожного американського громадянина без необхідності отримувати на це дозвіл судді. Будь-який агент зможе дізнатися, хто послав і отримав повідомлення, час, розклад, відвідувані сайти та їх вміст. Ескалація неминуча. В епоху «Великого Брата» втрата ідентичності може коштувати набагато дорожче, ніж можна було передбачити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
