1. Любов Божа, благодать, благоговіння та пізнання волі Божої
1. Бог Отець зі Своєї доброти не пощадив Сина Свого Єдинородного, але віддав Його для спасіння нас від гріхів і неправд наших. І Син Божий, упокоривши Себе заради нас, зцілив нас від душевних хвороб наших і влаштував нам спасіння від гріхів наших. Тому необхідно нам пізнати і в думках завжди тримати це велике влаштування Боже — що Бог Слово заради нас у всьому, крім гріха, уподібнився до нас. Потрібно ж усім пам’ятати це та насправді старанно намагатися звільнитися від гріхів з допомогою Господа.
2. Благодать Духа Божого переважно дається тим, які з усього серця вступають в подвиг і від самого початку визначають собі стояти і ні в чому не уступати ворогові. Втім, Святий Дух, який прикликав їх, спочатку все робить для них легким, щоб заохотити і втішити тих, які вступають в подвиг покаяння, а потім показує їм всі труднощі доброчесного шляху. Допомагаючи їм у всьому, Він навчає їх, як нести труд покаяння, і дає їм межі і образ як по відношенню до тіла, так і по відношенню до душі, поки не приведе їх до досконалого звернення до Бога.
3. Хто боїться Господа і дотримує Його заповіді — той раб Божий. Але це рабство, в якому і ми знаходимося, власне, не є рабство, але праведність, яка веде до усиновлення. Господь наш обрав Апостолів і довірив їм благовістити Євангеліє. Дані Ним заповіді встановили для нас прекрасне рабство, щоб ми панували над своїми пристрастями і прикрашали себе чеснотами. Коли ж ми підійдемо ближче до благодаті, Господь наш Ісус Христос скаже й нам, як сказав Своїм учням : «Я вже не називаю вас рабами, але друзями Моїми і братами : тому що все, що чув від Отця Мого, сказав вам».
4. Око бачить видиме, а розум осягає невидиме. Боголюбивий розум є світло душі. В кого розум боголюбивий, той просвічений серцем і своїм розумом бачить Бога.
5. Якщо приступаєш до якоїсь справи і не бачиш в ній бажання волі Божої, ні в якому випадку не роби її.
2. Прагнення до праведності і старанність
6. Слід говорити не про те, що неможливо людині провадити доброчесне життя, а про те, що це нелегко. І точно, не для кожного воно досяжне, але тільки ті долучаються до доброчесного життя, які благочестиві і мають боголюбивий розум. Звичайний же розум є розум мирський та непостійний ; він народжує помисли добрі й погані, мінливий та схильний до матеріального, а розум боголюбивий карає зло.
7. Ті, які проводять життя в малих і невисоких подвигах, з однієї сторони від небезпек рятуються, а з іншої — не мають потреби в особливих пересторогах. Перемагаючи ж різні гріховні побажання, вони вигідно знаходять шлях, який веде до Бога.
8. Людям, які не мають природних схильностей до добра, не слід у розпачі опускати руки і нехтувати боголюбивим та доброчесним життям, яке б не було воно важке для них. Але треба їм подумати і прикласти посильну турботу про себе. Бо, хоч і не зможуть вони досягти верху чесноти і досконалості, але все ж, стараючись, вони або стануть кращими, або, в крайньому випадку, не стануть гіршими, що саме по собі є чималою користю для душі.
3. Боротьба з недоліками
Чесноти : поміркованість, лагідність і смиренність
9. Зло приліплюється до нашого єства, як іржа до міді чи бруд до тіла. Але, як не мідник випустив іржу і не батьки — бруд на своїх дітях, так і не Бог витворив зло. Він вклав в людину совість і розум, щоб вона уникала зла, знаючи, що воно шкідливе для неї і веде до мук. Стеж же за собою уважно : побачивши якогось щасливця в силі та багатстві, ні під яким видом не хвали його. Але негайно представ перед собою смерть, і ти ніколи не забажаєш нічого поганого або житейського.
10. Душа має свої власні пристрасті : гордість, ненависть, заздрість, гнів, зневіру та інші. Коли душа цілу себе віддає Богові, тоді щедрий Бог посилає їй правдиве покаяння і очищає її від усіх пристрастей, навчаючи її не йти за ними і даючи їй силу переборювати їх та перемагати ворогів, які не перестають створювати їй перепони. І якщо душа залишиться твердою в своєму навертанні і добрій покорі Духу Святому, який навчає її покаянню, то милосердний Творець зглянеться над нею, заради її трудів, проведених в різних утисках та нестатках — в тривалому пості, частому чуванні, у вивченні слова Божого, в безнастанній молитві, у відреченні від мирських утіх, в смиренності та вбогості духовній. І якщо вона буде твердою в усьому цьому, щедрий Бог звільнить її від усіх спокус і вирве з рук ворогів Своєю милістю.
11. Наскільки більш помірне життя провадить людина, настільки спокійнішою вона стає, тому що не дбає про багато — про прислугу і придбання речей. Якщо ж ми приліплюємося до цього [земного ], то піддаємося скорботам, які трапляються через це, і доходимо до ремства на Бога. Таким чином, бажання багатьох речей наповнює нас сум’яттям, і ми блукаємо в пітьмі гріховного життя, не знаючи самих себе.
12. В наших розмовах не має бути ніякої грубості, бо скромність і ціломудренність звичайно прикрашає розумних людей більше, ніж дів. Боголюбивий розум є світло, що освітлює душу, як сонце — тіло.
4. Розважливість, досвідченість, плоди благочестя та духовної зрілості
13. Люди зазвичай називаються розумними в неправильному значенні цього слова. Не ті розумні, які вивчили вислови і писання древніх мудреців, але ті, в яких душа розумна, які можуть розрізнити добро від зла ; і всього злого та шкідливого для душі вони уникають, а про добре і корисне розумно радіють і роблять те з великою вдячністю Богові. Тільки вони одні повинні правдиво називатися розумними людьми.
14. Коли вітер дує спокійно, будь-який мореплавець може високо думати про себе і хвалитися. Але тільки при раптовій зміні вітрів проявляється мистецтво досвідчених керманичів.
15. Людина, яка живе благочестиво, не попускає злу увійти в душу. А коли нема в душі зла, тоді вона безпечна і непошкоджена. Над такими людьми вже ані злісний демон, ані випадковості не мають влади. Бог рятує їх від зла, і живуть вони неушкоджено збережені, як богоподібні. Чи похвалить хтось її, вона не прийме всерйоз похвали, чи знеславить хтось її, вона не захиститься і не обуриться проти кривдника.
16. Хто незлобивий, той досконалий і богоподібний, він повний радості і Духа Божого. Але як вогонь спалює великі ліси, коли не стежиш за ним, так і злість, якщо допустиш її в своє серце, погубить твою душу, тіло твоє осквернить і викличе в тобі багато дурних думок. Вона викличе в тобі хвилювання, заздрість, сварки, ненависть і подібні люті пристрасті, які обтяжать тебе та заподіють тобі великі прикрості. Тому будемо намагатися здобувати незлосливість і простосердість святих, щоб Господь Ісус Христос прийняв нас до Себе і кожен з нас міг з радістю сказати : «У невинності моїй будеш підпорою моєю і поставиш мене перед твоїм обличчям повіки» (Пс. 41:13).
17. Як тіло, передчасно вийшовши з материнської утроби, не може жити, так і душа, що вийшла з тіла, не досягши боговідання через доброчесне життя, не може спастися чи жити у спілкуванні з Богом.
18. Як тіло, поки в ньому перебуває душа, проходить три віки, а саме : юність, зрілий вік і старість ; так три віки проходить й душа, а саме : початок віри, процвітання в ній і досконалість. В першому, коли починає душа вірити, вона народжується у Христі, як говориться в Євангелії. Апостол Йоан дав нам ознаки цього нового народження, так само як і середнього стану і досконалості, кажучи : “Пишу вам, дітоньки; пишу вам, батьки ; пишу вам, юнаки ” (1 Йоан. 2:12-14). Так він писав не своїм плотським друзям, а віруючим, розкриваючи три стани, які проходять ті, які прагнуть в духовну область, щоб досягти досконалості та удостоїтися повної благодаті.
19. Коли в людині перестає панувати гріх, тоді з’являється душі Бог і очищає її разом з тілом. Якщо ж гріх продовжує панувати в тілі, то не може людина бачити Бога: бо душа ще перебуває в грішному тілі, а воно не допускає в себе світло, яке є баченням Бога. Давид каже: “у твоїм світлі побачимо світло” (Псал. 36:10). Що ж це за світло, в якому людина бачить світло? Це те світло, про яке говорить Господь наш Ісус Христос в Євангелії, що вся людина повинна стати світлою, щоб не було би в ній жодної темної частини (Лук. 11:36). Господь також сказав: “Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити. ” (Матв. 11:27). Син же не відкриває Отця Свого синам пітьми, а тільки тим, які перебувають у світлі і є синами світла, серцеві очі яких Він просвітив пізнанням заповідей.
5. Додаток
Роздуми про смерть і про підступи демонів
20. Смерть для людей, які розуміють її, є безсмертя, а для простаків, які не розуміють її, є смерть. Фізичної смерті не слід боятися, а боятися треба погибелі душі, яка походить від незнання Бога — ось, що жахливе для душі ! Життя є поєднанням душі та тіла ; а смерть є не зникненням цих частин людського єства, а розірванням їхнього союзу. Все це Бог зберігає і після розірвання. Як дитина виходить з материнського чрева, так і з тіла душа виходить голою. І буває одна чиста та світла, інша заплямована падіннями, а інша чорна від багатьох гріхів. Чому розумна і любляча Бога душа, пам ‘ ятаючи та міркуючи про біди після смерті, благочестиво живе, щоб не бути засудженою і не піддатися їм. А невіруючі, через свою нерозумність, не усвідомлюють цього і грішать, не думаючи про те, що очікує їх там. Як вийшовши з чрева не пам’ятаєш того, що було в чреві, так і вийшовши з тіла, не пам’ятаєш того, що було в тілі. Як з чрева вийшовши, ти став кращим і більшим тілом, так вийшовши з тіла непорочним, ти перейдеш на Небо кращим і нетлінним. Смертні повинні піклуватися про своє спасіння, знаючи наперед, що їх очікує смерть. Бо, блаженне безсмертя буває призначенням преподобної душі, коли вона перебуває доброю, а смерть вічна зустрічає її, коли вона стає злою. Пам’ятай, що юність твоя минула, сили виснажилися, а немочі зросли і вже близько час твого кінця, коли ти повинен будеш дати звіт про всі свої справи. І знай, що там ні брат не спокутує брата, ні батько не визволить сина. Завжди згадуй про вихід з тіла, не випускаючи з думки вічного осудження. Якщо будеш так себе настроювати, то на віки не згрішиш.
21. Яка безліч злих бісів і які численні підступи їх ! Вони і після того, як ми покаялися та намагаємося уникати злих справ, не відстають від нас, але продовжують спокушати нас з запеклим зусиллям, знаючи, що доля їхня вже остаточно вирішена і що спадок їх — пекло, за їхню крайню злість і відвернення від Бога. Нехай відкриє Господь очі ваших сердець, щоб ви побачили, які численні підступи демонів і як багато зла вони щодня заподіюють нам, і нехай дарує вам серце бадьоре та дух розважливий, щоб ви могли принести самих себе в жертву живу і непорочну Богові.
22. Диявол, який за свою гордість впав з небесного чину, всіма силами намагається втягти в падіння і всіх, хто з усього серця бажає служити Господеві, — тим самим шляхом, яким і сам впав, тобто, через гордість та любов до суєтної слави. Цим власне й воюють проти нас демони : цим та іншим подібним вони хочуть віддалити нас від Бога. Крім того, знаючи, що люблячий брата свого любить і Бога, вони вкладають в наші серця ненависть один до одного, — і до такої міри, що інший навіть не може й дивитися на свого брата чи сказати йому слово. Багато правдиво великих подвижників понесли труди доброчесного життя, але з нерозумності погубили себе. Це ж може статися і з вами, якщо наприклад, охолонувши в подвизі, ви будете думати, що володієте чеснотами. Бо ось ви вже й впали в цю диявольську хворобу (зарозумілість ), думаючи, що близькі до Бога і перебуваєте у світлі, тоді як насправді перебуваєте в пітьмі. Що спонукало Господа нашого Ісуса Христа зняти Свій одяг, препоясатися рушником і обмити ноги тих, які нижче від Нього, якщо не те, щоб навчити нас смиренності ? Так, — смиренність Він тоді показав Своїм прикладом. І точно, всі, які хочуть увійти в перший чин, не інакше можуть цього досягти, як смиренністю … Отже, якщо не буде в людині крайньої смиренності, смиренності всім серцем, всім розумом, всім духом, всією душею і тілом, — то вона Царства Божого не успадкує.
фінансово.
Щиро дякуємо!
