«Автори концепції гуманітарної гілки в Академії наук України на початку ХХ ст. усвідомлювали, що класична філологія є основою будь-яких гуманітарних знань. Однак, тогочасна влада не розуміла і не поділяла цінностей неокласиків і через страх вже за кілька років почала знищувала їх». Про це сказав Андрій Ясіновський 19 жовтня 2010 року в інавгураційній лекції про класичні та візантійські студії в Україні в епоху комунізму.
«Ініціатори створення в 1918 році катедри класичної філології називали її завданням вивчення характеру й сили європейських впливів на український народ, його мову та літературні запозичення, – сказав завідувач кафедри класичних, візантійських і середньовічних студій. До друку були підготовані «Візантологічний збірник» і тритомний збірник праць «Україна і Схід». Проте, в умовах обмеження наукової свободи ці видання не були видані».
«В 20-х роках ХХ ст. ініціатори цькування неокласиків зарахували їх до угруповання української буржуазії, – зауважив Андрій Ясіновський. Неокласики вважалися ворогами народу через інтелектуальну незалежність, орієнтацію на Європу і прагнення побудувати українську культуру».
«За вкрай несприятливих обставин українським візантиністам не вдалося приготувати собі зміну, – констатував Андрій Ясіновський. Масові арешти і винищення вчених у 1930-х роках зруйнували неміцні паростки молодої дисципліни, що намагалася зіпнутися на ноги в Україні. Світова війна і важкі повоєнні лихоліття наступного десятиліття остаточно перервали так і несформовану традицію».
За матеріалами: Відділ інформації і зовнішніх зв’язків УКУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
