Конференція «Зустріч, яка триває. Життя і вчення між Сходом і Заходом» відкрилась 22 жовтня у Мілані за за ініціативою фонду «Християнська Росія». Відкриття зустрічі відбулося в католицькому університеті Святішого Серця.
Газета «Osservatore Romano» присвятила окрему статтю виступу православного богослова, кандидата філософських наук Харківського державного університету Олександра Філоненка. Тема його виступу – «Богослов’я спілкування в Росії в кінці XX століття».
«У православному богослов’ї ХХ століття, – підкреслив п. Філоненко, – все яскравіше проступає лінія богослов’я спілкування, в якій богослов’я розвивається не з досвіду богопізнання, але з богоспілкування. Для нього вихідною точкою є подія зустрічі людини з Богом, з якої народжується богоспілкування, що є підставою для всякої зустрічі і спілкування людей один з одним і з творінням». Ця думка звучить в унісон з тим, про що писав Папа Бенедикт XVI в своєму нещодавньому посланні до семінаристів з нагоди закінчення Священицького року. У листі Св. Отець підкреслив, що той, хто хоче стати священиком, має бути перш за все Божою людиною. А для цього необхідний особистий досвід спілкування з Богом, конкретна зустріч з Ісусом Христом.
«Ця богословська лінія, – читаємо в доповіді Олександра Філоненка, – пов’язана з життям і вченням про «позахрамову літургію» матері Марії Скобцової, і євхаристійну еклезіологію отця Миколи Афанасьєва, богослов’ям зустрічі митрополита Сурожського Антонія, літургійним богослов’ям отця Олександра Шмемана, богослов’ям Слави Божої і поетикою хвали Сергія Сергійовича Аверінцева. У її перспективі плідно розкриваються літургійно живлена проповідь отця Олександра Меня і зусилля отця Георгія Чистякова, котрий неповторно зблизив гімнографічні дослідження і християнське служіння у світі».
Олександр Філоненко вказав на те, що богослов’я спілкування перевертає співвідношення особи і спілкування і виходить з того, що в самій конституції людини є те, що ніяк не спостерігається поза зустріччю і розкривається лише в зустрічі, а саме особа. Зустріч, що веде до такого розкриття особи, і є справжня зустріч. Такою є зустріч з Богом.
Які ж умови справжньої зустрічі? Митрополит Сурожський Антоній пов’язував її з радістю. Справжня зустріч виявляє себе через тріумф. Але Філоненко згадує також про подяку, через яку «ми вводимо в наше життя дари і виявляємося здатними пізнати дію Христа в світі, що відбувається буквально задарма». Він наводить в приклад слова Антонія Сурожського про те, що «якщо лише ми усвідомлюємо, що ніщо з того, що ми називаємо своїм, нам не належить, і одночасно зрозуміємо, що це нам ДАНО Богом і людьми, – довкола нас починає встановлюватися Боже Царство… Якщо б ми були дійсно уважні до того, що відбувається в житті, ми зі всього могли б збирати, як бджола збирає мед, вдячність. Вдячність за кожен рух, за вільне дихання, за відкрите небо, за всі людські відносини… І тоді життя робилося б все багатшим і багатшим, у міру того, як ми ніби би бідніли все більше і більше. Тому що коли у людини більше нічого немає, і вона усвідомлює, що все в житті – милість і любов, вона вже увійшла до Царства Божого»[11,153].
За матеріалами: Milites Christi Imperatoris