Літургійні читання на четвер, 22 грудня

Римо-кат.: Четвер IV Тижня Адвенту

Греко-кат.: мчч. Мини, Єрмогена і Євграфа

Римо-католицький календар

Четвер IV Тижня Адвенту

Перше читання

Мал 3, 1-4, 23-24

Читання з Книги пророка Малахії

Так говорить Господь Бог: «Оце Я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу переді мною, і Господь, що ви Його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви Його бажаєте, – ось Він іде, – говорить Господь Сил. Хто витримає день Його приходу? І хто встоїться, коли він з’явиться? Таж Він, немов вогонь ливарний, неначе луг шаповалів. Засяде, як той, що топить і прочищує срібло. Очистить синів Леві і переллє їх, як золото й срібло, і вони будуть тими, що приносять Господеві жертву справедливо. І тоді Господеві буде любий принос Юди та Єрусалиму, як за днів давніх, за років колишніх. Ось Я пошлю вам Іллю пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного. І він наверне серце батьків до дітей і серце дітей до батьків, щоб Я, прийшовши, не побив землі прокляттям».

Слово Боже.

Псалом респонсорійний
Пс 25(24)

Голови вгору, бо спасіння близько

Вкажи мені, о Господи, Твої дороги, *

навчи мене, де твої стежки.

Напути мене по Твоїй правді й навчи мене, *

бо Ти Бог, мій спаситель, Тебе очікую весь день я.

Добрий Господь і праведний, *

тому й навчає грішників дороги.

Напоумлює покірливих на правду *

і навчає смиренних путі своєї.

Усі стежки Господні – милість і правда *

для тих, що бережуть завіт Його свідоцтва.

Довірливий Господь до тих, які Його бояться, *

і свій завіт дає їм знати.

Спів перед Євангелієм

Алілуя, алілуя, алілуя.

Царе народів, наріжний камене Церкви,

прийди і спаси людину, яку створив з намулу.

Євангеліє

Лк 1, 57-66

Читання святого Євангелія від Луки

Настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина. Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею. Восьмого дня прийшли обрізати хлоп’я і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарія; його ж мати заговорила, кажучи: «Ні, він зватись буде Йоан». Кажуть до неї: «Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім’ям». І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався. І попросивши табличку, він написав: «Йоан – його ім’я». Всі тому дивувались. Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили. Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: «Що воно з того хлоп’яти буде?» І справді рука Господня була з ним.

Слово Господнє.

Греко-католицький календар:

мчч. Мини, Єрмогена і Євграфа

Ап. – Як. 51 зач.; 1, 19-27.

19. Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву, 20. бо гнів людини не чинить справедливости Божої. 21. Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі. 22. Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. 23. Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: 24. ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. 25. Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, – не як слухач-забудько, а як виконавець діла, – той щасливий у ділі своїм. 26. Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна. 27. Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Єв. – Мр. 45 зач.; 10, 17-27.

17. Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» 18. «Чого називаєш мене благим?» – сказав Ісус до нього. – “Ніхто не благий, окрім одного Бога. 19. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.” 20. Він же у відповідь мовив до нього: «Учителю, я вже те дотримував змалку.» 21. Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.» 22. Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства. 23. Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: “Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже!» 24. Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: “Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже.» 26. Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: «Хто ж тоді може спастися?» 27. Ісус же, поглянувши на них, мовить: «У людей це неможливо, – але не в Бога; у Бога бо все можливо.»

liturgia.alfaomega.org.ua , ecumenicalcalendar.org.ua