Мої перші 100 днів у семінарії
Наприкінці серпня, в останні дні минаючого літа, я приїхав до Ворзеля. Потім були вересень, жовтень, листопад. Так промайнула осінь. Пора, яка завжди надихала людей на глибокі роздуми про життя і на підбиття підсумків. Час поетів та філософів. І нема людини, яка б у цю пору не задавала собі запитань, не озиралась би назад у своє минуле, згадуючи все, що з нею трапилось останнім часом і взагалі, за все своє життя. До чого я прийшов, і що далі? Чого чекати мені в майбутньому, і де я у цю мить свого життя?? На якому роздоріжжі я зараз? Після перших 100 днів прийнято підбивати перші...