27 січня, Римо-Католицька Церква згадує святу Ангеліну Мерічі – засновницю ордену Уршулянок – найбільшого жіночого згромадження, яке займається вихованням та освітою.
Св. Ангеліна Мерічі народилася близько 1470 року в Італії. Про її перші роки життя мало що відомо, її батько був селянином середнього достатку, мати ж належала до родини дрібних дворян.
Сім'я Ангеліни не була щасливою: із шести дітей (Ангеліна була передостанньою) троє старших померли рано, потім пішли із життя батько, мати і одна з сестер.
Двоє дівчаток, що залишилися живими відвезли в Сало – у той час багате, багатолюдне і легковажне містечко – і залишили жити у заможних дядька й тітки, що оточили їх любов'ю і турботою.
Там вони змогли зблизька побачити «гучне, багатобарвне і святкове життя італійського Відродження», з його повсякденними «суперечками городян, зіткненнями партій, сімейними сварками, історіями законної і злочинної любові, бідністю, хворобами та злиднями, іграми і дуелями, обманами і зрадами, розкішшю і легковажністю».
Важливим і визначальним для майбутнього розвитку Ангеліни Мерічі є «видіння про покликання», яке вона мала у юності. «Під час жнив, коли її подруги полуднували, вона відходила в сторону, щоб помолитися. Одного разу, коли вона була занурена в молитву, їй здалося, що небо розступилося і з нього спустилася чудова процесія: пари ангелів чергувалися в ній з парами дів; ангели грали на різних музичних інструментах, а діви співали. Мелодія звучала настільки виразно, що вона запам'ятала її і потім могла наспівати.
Процесія розступилася, і в дівчині, яка опинилася поруч з нею, Ангеліна впізнала свою сестру, що недавно померла. Кортеж зупинився, і сестра промовила, що Бог хоче за її допомоги створити Товариство дівиць, яке дуже пошириться».
У 1535 році в Брешії Ангеліна Марічі заснувала конгрегацію Дів імені св. Урсули, члени якої, живучи за євангельськими радами, але не в монастирі та без чернечого вбрання, повинні були шукати контакту з людьми, впливати на середовище, в якому живуть, а передусім опікуватися бідними дівчатами. Згодом спільнота св. Урсули перетворилася в орден Уршулянок.
Саму Ангеліну Мерічі називали в Брешії «Мадре» (матір'ю) – порадницею усіх станів. Між тим, вона наповнювала Брешію своїми милосердними справами. У старовинних документах можна прочитати: «Ця шановна мати, багато років надавала величезну допомогу безлічі людей, бо вони радилися вони з нею, щоб змінити своє життя, або у важких життєвих обставинах, або щоб зробити заповіт, або щоб одружитися, або видати заміж дочок і одружити синів, і ніколи не втрачали нагоди помиритися … Вона радила і кожного втішала як тільки могла, так що у її справах було більше божественного, ніж людського».
Ангеліна померла 27 січня 1540 року. На смертному ложі вона сказала учневі, який просив у неї останньої духовної ради, дуже просту річ: «Робіть у житті те, що ви хотіли б робити в смерті».
Її тіло тридцять днів залишалося непохованим, тому що каноніки двох соборів сперечалися за нього, а воно, тим часом, лежало в склепі як живе, і не було підвладне тлінню. Говорили навіть, що над церквою, де лежало тіло, три дні сяяла зірка.
В одному з міркувань про св. Ангеліну Мерічі, написаному у 1566 році, можна прочитати: «Їй даровано було вірити з такою силою, що якби віра була втрачена, можна було б знову знайти її у Ангеліни».
За матеріалами: catholic.ru