Відхід Владики Любомира Гузара від справ не дестабілізує Українську греко-католицьку церкву, каже шеф-редактор Богословського порталу, релігієзнавець Юрій Чорноморець, 36 років:
— Стабільною структурою УГКЦ стала ще за кардиналів Йосипа Сліпого та Мирослава Любачівського. Блаженнійший Любомир розбудував церкву зсередини, дбав про інтелектуальний рівень єпископату, а не про загальну кількість храмів і працевлаштованих священиків.
Собор єпископів, що обиратиме наступника владики на посаді глави церкви через два місяці, не розділений на кілька угруповань, які поборюватимуть одне одного. Це не будуть вибори генсека за візантійською традицією, яку ми спостерігали під час голосування за патріарха Російської православної церкви.
Після відставки Владика Гузар набуде статусу єпископа на спокої. Буде авторитетним помічником новому лідерові церкви.
Дмитро Степовик, 72 роки, професор Київської духовної академії Української православної церкви Київського патріархату:
— Перше десятиліття після легалізації наприкінці 1980-х для УГКЦ було конфліктне, насамперед у стосунках із православними церквами. Тоді тривав переділ власності, повернення майна тощо. Церква дуже просунулась уперед за цей час. Найбільшим підсумком каденції Любомира Гузара є налагодження добрих стосунків з іншими церквами. Із Патріархом Філаретом вони зустрічаються як друзі. Майнові питання відійшли в минуле.
Другий підсумок — це перенесення митрополичої резиденції зі Львова до Києва. Будується Патріарший собор, навчальні заклади — і все без урядової підтримки.
Третій підсумок — це зростання Українського католицького університету. Без нього церква не стала б інтелектуальною.
Любомирові Гузару не вдалося отримати статус Патріаршої церкви. Але це справа Риму. Попередній Папа Іван Павло ІІ обіцяв його, тільки коли греко-католики стануть справжньою церквою у своїй державі. Нинішній Папа пролатинський, такого питання не ставить. Проти цього виступає і Московський патріархат, якого Рим не хоче дратувати.
Друга невдача — затримка із беатифікацією Андрея Шептицького. Тут втручається польська Римо-католицька церква, яка вважає митрополита мало не відступником Варшави.
Третя невдача — Мукачівська єпархія, яку не приєднали до УГКЦ. Закарпатські греко-католики хочуть безпосередньо підкорятися лише Риму. Це завжди була дуже жорстка й настирлива вимога «русинів».
Андрій Юраш, 42 роки, релігієзнавець і політолог:
— Владика Гузар показував, навіть попри фізичну неміч, духовний підйом і здатність втілити таку кількість проектів, якій позаздрив би не один здоровий церковний чи політичний діяч. За владики УГКЦ отримала великі шанси стати кращою якісно. Насамперед створені освітні заклади дуже високого рівня, розвинута широка мережа каритативної допомоги.
Отець Борис Ґудзяк, 50 років, ректор Українського католицького університету у Львові:
— Кардинал Любомир Гузар має всі підстави бути песимістом. Він сліпий, незрячий. Тіло слабе. Колосальна відповідальність. Втома віку. А він — дає енергію. Чому? Бо він всередині має цю енергію. Він ізсередини чистий, свобідний.
фінансово.
Щиро дякуємо!
