Роздуми до Слова Божого на п’ятницю VIІІ звичайного тижня, рік І
Події, описані в сьогоднішньому Євангелії, відбуваються після урочистого в’їзду Господа Ісуса до Єрусалиму, а отже до Голгофи залишається лише кілька днів. Центральне місце уривку займає подія в храмі: Ісус виганяє «тих, що продавали й купували в храмі» (Мк 11,15), мотивуючи свої дії цитатою з пророка Ісаї «Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів» (Іс 56, 7).
Нашу увагу, однак, звертає на себе розповідь про незвичне чудо: Ісус проклинає смоківницю. Незвичайність цього чуда пов’язана перед усім з тим, що всі чудеса Ісус чинить на добро людині: повертає слух глухим, мову — німим, зцілює хворих, виганяє бісів, воскрешає померлих. А тут ми бачимо, що Ісус проклинає смоківницю. Не ясно ще й за що, «бо не була ще пора на смокви» (Мк 11,13).
Одне з пояснень цього чуда є наступним: у Святому Писанні пророки часто робили певні символічні вчинки з метою показати наміри Божі[1], при цьому пророки пояснювали укрите значення своїх вчинків. Подібно і це чудо можна віднести до пророчих вчинків, що мають показати Божі наміри.
Це незвичне чудо часто пояснюють наміром Ісуса показати нам, що ми повинні бути завжди готовими до того, що Господь в кожну мить нашого життя може прийти до нас і вимагати від нас звіту нашої віри, як говорить св. Апостол Павло: «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (2 Кор 5, 10; пор. Мт 24, 44, Лк 12, 40).
Проте ще існує інше пояснення. Це чудо вчинено невдовзі перед стражданням і смертю Спасителя, а тому, згідно із думкою св. Йоана Золотоустого (див. Бесіди св. Йоана Златоустого на Євангеліє від Матея, Бесіда 67), має зміцнити віру учнів. Ісус, на думку св. Йоана, показує, що має владу знищити тих, хто видасть Його на смерть, так само як вчинив сухою цю смоківницю. Однак, Він добровільно погоджується на страждання, не користуючись з Божої влади (пор. Флп 2, 6), а приносячи добровільну жертву Богу. Не суперечить такому поясненню наступний заклик Ісуса до своїх учнів: «Майте віру Божу! Воістину кажу вам, що коли хто цій горі скаже: “Візьмись і кинься в море” — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що те, що каже, станеться, — то так і буде йому. Тому Я кажу вам: усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам» (Мк 11, 22-24).
У цьому уривку бачу радше не застереження щодо слабкої віри, але заохочення більше довіряти Богові. Св. Йоан від Хреста говорить: «Бог дає нам стільки, скільки ми очікуємо від Нього», а св. Франциск Сальський додає: «Міра, якою міряє нас Боже Провидіння, — це довіра, яку ми до Нього маємо».
_________________________________________________________
[1] Одним із прикладів символічних пророцьких вчинків є вчинок пророка Єзекиїла: «Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину чоловічий! Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз. Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж». Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено. І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш?» А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє: «Скажи домові Ізрáїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча. Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти. Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати. Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я — Господь Бог. (Єз 24, 15- 24)див. також Іс 20, 2нн, Єз 4,9-15, Єр 27, 2нн).