Засудження

Роздуми на понеділок ІI тижня Великого Посту

Піст це час, коли ми повинні стримувати не тільки свої гастрономічні примхи, але й стримувати мову від таких паразитів як обмова і осудження. Людина дуже сильно залежить від людського осуду. Зле слово, осуд може мати найважчі наслідки.

Наш піст втрачає свою вартість в очах Божих, коли ми своєю мовою осуджуємо людину. Ми не повинні засуджувати другу людину, оскільки не знаємо всіх причин злого вчинку настільки, наскільки це знає Бог. Ми повинні відрізнити осудження людини і осудження злого вчинку. Це дві різні справи. Не повинні ми схвалювати злого вчинку, осудити злий вчинок ми повинні. Чимось іншим є осуд людини. Осуд – це ствердження в своєму серці, що, по великій мірі, ця людина або не варта життя, або не варта Божої любові. Своєю поставою ми ніби кажемо, що ця людина не повинна розраховувати на жодне милосердя. Звісно ми цього не говоримо, але людина, що засуджує відчуває в своєму серці ненависть і відразу таку, що могла б сказати: не хочу, щоб ця людина жила на світі. Ось це і є засудження, осуд людини. Засудження другої людини це одна із підступних спокус диявола, бо обвинувач, який обвинувачував нас перед Богом вдень і вночі (див. Одкр 12,10) – це диявол.

Святий Апостол Павло пише в посланні до коринтян: «Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога» (1 Кор 4,5). Не можна бути поблажливим до гріха, його треба засудити, але до грішника треба проявити милосердя. Перший крок милосердя – це сказати правду людині, про вчинок, що вона зробила. Наступний крок – це пробачення людині і молитва за неї щоб вона розкаялась в своєму гріху. Згадаймо також, що і ми згрішили колись, або якщо зараз не згрішили, то це не значить, що не впадемо (пор. Гал 6,1)

Спитаймо себе, і постараймося відверто собі відповісти на це питання: Чи я молюсь за людей, які зробили зло? Чи, коли мій ближній впав в гріх потираю потайки руки, мовляв, буде що сусідові про цю сусідку розповісти? Пам’ятаймо що «якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк 6, 38).

Був однин святий монах, який свого життя зробив різні гріхи (однак розкаявся в них), а його подвиг, за який удостоївся корони святості, був в тому, що він ніколи нікого не засуджував.