У четвер, 24 березня, в Парижі стартувала ініціатива під назвою «Подвір’я язичників».
Так називався зовнішній двір стародавнього Єрусалимського храму, куди був відкритий доступ не тільки юдеям, а й поганам. Це був як би перший рівень наближення до Єдиного Бога для зацікавлених. У розумінні Святого Престолу сьогодні мова йде про простір зустрічей і діалогу віруючих з невіруючими. Акції в рамках нової ініціативи триватимуть два дні і пройдуть у чотирьох різних місцях, щоб тим самим підкреслити різні аспекти діалогу.
Першим таким місцем стала штаб-квартира ЮНЕСКО, де говорили про культуру. У п’ятницю в першій половині дня естафету приняли філософи, а місцем їхньої зустрічі стала Сорбонна. У другій половині дня у Французькому Інституті темою дискусії стануть соціальні наслідки діалогу, що ведеться. А заключним заходом стане програма для широкої аудиторії, перш за все для молоді, місцем проведення якої буде площа перед Собором Паризької Богоматері. Тут можна буде вільно обмінятися думками, подивитися фільм і театральну вистава. Буде показано і відеопослання Бенедикта XVI. Весь цей час громада Тезе буде проводити молитовне чування у соборі.
Париж невипадково обрали місцем інавгурації нової Папської ініціативи. «Париж – це місто, що вважається батьківщиною епохи Просвітництва, – сказав в інтерв’ю Ватиканському Радіо координатор заходу священик Лорен Маза, що представляє Папську Рада у справах культури. – Доручаючи нам цю ініціативу, Папа підкреслив, що вихідною точкою повинна стати діалектика конфронтації традиції віри і традиції Просвітництва. Франція – це символ світськості, іноді навіть агресивної, аж до своєрідного секулярного інтегризму. Ось тому ми і вибрали Париж. Саме для того, щоб, відповідно до ідеї «подвір’я язичників», «вийти з храму» назовні, відправитися на батьківщину секуляризації і спробувати там почати щось нове. Спробувати повернути «ідею Бога» суспільству, звернути на неї увагу громадськості. Разом з тим, Папа попередив нас, що невіруючі люди не бажають ставати об’єктом євангелізації. Тому наша ініціатива – це не євангелізація у прямому сенсі цього слова. З іншого боку, будь-який діалог спрямований на пробудження духу і серця. Якщо я, як християнин, зустрічаюся з невіруючим, то повинен бути готовий з увагою поставитися до його проблем. Точно так само я, як християнин, повинен дати можливість невіруючим познайомитися з тією найбагатшою спадщиною, яку отримав за допомогою Святого Письма і всього того, що виникло під впливом віри в нашому суспільстві ».
Перший з чотирьох згаданих заходів відкрив голова Папської Ради у справах культури кардинал Джанфранко Равазі. У рамках цієї Ради працює заснований Папою Йоаном Павлом II у 1993 р. Секретаріат у справах невіруючих.
Кардинал Равазі поставив перед аудиторією наступне питання: «Як можна жити одночасно і в правді, і в свободі? Хіба не відчувається нині нагальна потреба у діалозі між віруючими і невіруючими?»
На це питання, як і ряд інших питань, запропонували свій погляд доповідачі, серед яких – колишній прем’єр-міністр Італії Джуліано Амато, представник Марокко в ЮНЕСКО Азіза Беннані, засновник громади «Ковчег» Жан Ваньє, а також посол Чехії у Франції Павло Фішер. Останній був запрошений виступити невипадково: саме успішний візит до Чехії в 2009 р., той теплий прийом, який був наданий йому в цій «найбільш атеїстичній» країні Європи, спонукав Бенедикта XVI приступити до написання нової глави в літописі відносин між Церквою і невіруючими.
За матеріалами: Sibcatholic.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
