Літургійні читання на неділю, 27 березня

Римо-кат.: ІІІ неділя Великого посту

Греко-кат.: Хрестопоклонна неділя

Прп. Венедикта

Свщмч. Олександра

Римо-католицький календар

ІІІ неділя Великого посту

Перше читання

Вих 17, 3-7

Читання з Книги Вихід

Сини Ізраїля отаборились у Рефідимі, але народ був там жадібний води, то й нарікав на Мойсея словами: «Навіщо оце ти вивів нас із Єгипту, щоб спрагою заморити нас і дітей наших і скот наш?» Заголосив Мойсей до Господа: «Що діяти мені з цими людьми? Ще трохи, і укаменують мене».
І відповів Господь Мойсеєві: «Вийди поперед людей; візьми з собою кілька старшин ізраїльських, і палицю, що нею вдарив по Нілу, візьми в руку та й іди. Ось Я стану перед тобою там, на скелі, на Хориві, і коли вдариш ти по скелі, вода зрине з неї, і люди питимуть».
Так і зробив Мойсей на очах старшин Ізраїля.
І назвав те місце: Масса і Меріва, через сварку синів Ізраїля і тому, що спокушали Господа словами: «Чи є Господь між нами, чи нема?»

Слово Боже

Псалом респонсорійний


Пс 95(94), 1-2. 6-7аб. 7в-9 (П.: пор. 7в-8а)

Як Бог говорить, слухай Його слова

Ходіте, заспіваймо Господеві, *

воскликнім Скелі нашого спасіння.

Ходімо перед Нього з хвалою *

і піснями Йому воскликнім.

Ходіте, поклонімся і ниць припадім; *

припадімо на коліна перед Господом, творцем нашим!

Бо Він наш Бог, і ми народ Його пасовиська, *

і Його руки отара.

Якби ж то ви послухали вже голос Його сьогодні! +

«Не будьте тверді серцем, як у Меріві, *

як у день Масси в пустині,

де спокушали Мене батьки ваші, *

випробовували Мене, хоча й бачили моє діло».

Друге читання


Рим 5, 1-2. 5-8

Читання з Послання святого Павла Апостола до римлян

Брати:
Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу.
Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний. Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками.

Слово Боже

Спів перед Євангелієм


Пор. Йн 4, 42. 15

Слава Тобі, Слово Боже

Господи, Ти дійсно є Спаситель світу,

дай нам живої води, щоб ми не мали спраги.

Слава Тобі, Слово Боже

Євангеліє довше


Йн 4, 5-42

+ Слова Євангелія від святого Йоана

Ісус прибув до одного міста в Самарії, що називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай Мені напитися». Учні ж Його пішли були до міста харчів купити.
Отож каже до Нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і – хто той, що каже тобі: “Дай Мені напитися”, – то попросила б сама в Нього, а Він дав би тобі води живої».
Мовить до Нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, Пане, а й криниця глибока, – то звідкіля у Тебе вода жива? Чи більший Ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову хоче пити. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому Я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому Я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне».
Говорить до Нього жінка: «То дай мені, Пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати».
«Піди ж, – мовить до неї, – позви чоловіка свого та й повертайся сюди».
Озвалася жінка та й каже Йому: «Нема в мене чоловіка».
«Добре єси мовила: – відрік їй, – Не маю чоловіка! П’ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, – не чоловік він тобі. Правду мовила єси».
А жінка й каже до Нього: «Бачу, Пане, – пророк Ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба».
Ісус до неї: «Повір Мені, жінко, – час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися».
Жінка й каже до Нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам».
А Ісус їй: «То Я, що говорю з тобою».
Тоді надійшли Його учні і дивувалися, що розмовляє Він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї», – або: «Чому розмовляєш із нею». Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос Він?» І вийшли з міста й подалися до Нього.
А учні тим часом заходилися просити Його, кажучи: «Їж лишень, Учителю».
Він же їм: «Їстиму Я їжу, незнану вам».
Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось Йому приніс їсти?»
«Їжа моя, – каже до них Ісус, – волю чинити того, хто послав Мене, і діло Його вивершити. Чи ви ж не кажете: “Ще чотири місяці, і жнива настануть”. А Я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, – вони вже для жнив доспіли. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, – щоб сіяч із женцем укупі раділи. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. Послав же і Я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили».
Численні ж самаряни з того міста увірували в Нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». Тож коли прийшли до Нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. Та й багато більше увірували з-за Його слова. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду Він – Спаситель світу».

Слово Господнє

Євангеліє коротше


Йн 4, 5-15. 19б-26. 39а. 40-42

+ Слова Євангелія від святого Йоана

Ісус прибув до одного міста в Самарії, що називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай Мені напитися». Учні ж Його пішли були до міста харчів купити.
Отож каже до Нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і – хто той, що каже тобі: “Дай Мені напитися”, – то попросила б сама в Нього, а Він дав би тобі води живої».
Мовить до Нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, Пане, а й криниця глибока, – то звідкіля у Тебе вода жива? Чи більший Ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п’є, знову хоче пити. Той же, хто нап’ється води, якої дам йому Я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому Я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне».
Говорить до Нього жінка: «То дай мені, Пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати».
«Бачу, Пане, – пророк Ти. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите – в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба».
Ісус до неї: «Повір Мені, жінко, – час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши Кому. Від юдеїв бо й спасіння. Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться: у дусі й правді. А таких поклонників і шукає Собі Отець. Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися».
Жінка й каже до Нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам».
А Ісус їй: «То Я, що говорю з тобою».
Численні ж самаряни з того міста увірували в Нього з-за слів жінки. Тож коли прийшли до Нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. Та й багато більше увірували з-за Його слова. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання – самі бо чули й знаємо, що направду Він – Спаситель світу».

Слово Господнє

Роздуми до Слова Божого на ІІІ неділю Великого посту

Греко-католицький календар:

Хрестопоклонна неділя

Прп. Венедикта

Свщмч. Олександра

Єв. 311 зач.; 4, 14-5, 6

14. Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч. 1. Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; 2. що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, 3. і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. 5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе.» 6. Як і на іншому місці каже: «Ти – священик навіки за чином Мелхиседека.»

Мр. 37 зач.; 8, 34-9, 1

34. І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: “Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. 36. Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.” 1. І сказав їм: “Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності.”

ecumenicalcalendar.org.ua