Роздуми до Слова Божого на вівторок IV тижня Великого посту
«І стали юдеї переслідувати Ісуса, за те, що робив таке в суботу» (Йн 5,16)
У цьому багатому змістом і символікою тексті хотів би все ж таки звернути увагу на те, що багато з чудес-оздоровлень Ісус чинить саме в суботу (пор. Мт 12,11 і нн, Мк 3, 21 і нн, Лк 6,7 і нн, Лк 13,14 і нн, Лк 14,1 і нн, Йн 9, 5нн). Слово субота походить від єврейського шабат (шават), що значить покоїтися, зупиняти діяльність. У суботу, отже, згідно старозавітного закону була заборонена будь-яка діяльність, не можна було також і оздоровлювати. Якщо ми придивимось до кожного з оздоровлень в суботу, то побачимо, що більшість з них відбувалась в синагозі, відтак розуміємо чому так часто Ісус робить чудеса в суботу: саме в суботу євреї збирались на суботнє богослужіння в синагогах, і хвора людина саме тоді могла прийти на це зібрання, могла відбутись ця зустріч з Ісусом.
У цьому фрагменті Ісус здійснює чудо не в синагозі, а в місці, де перебувають хворі: купіль біля овечої брами. Ці хворі роками чекали там на чудо зцілення. Ця зустріч Ісуса і хворої людини в суботу відкриває найважливіший сенс суботи: Бог зарезервував для себе один день на тиждень для зустрічі з людиною. Субота (для християн зараз – це неділя) є не тільки днем, коли людина повинна йти на зустріч з Богом, але перед усім днем, коли Бог сам шукає і очікує зустрічі з людиною. Суботній спокій – це не мета, а засіб для зустрічі людини з Богом. Проте фарисеї і книжники переплутали засіб з метою.
Ісус нам пригадує, що людина існує не для суботи, а субота повинна служити людині (див. Мк 2, 27). Господь зарезервував один день в тижні для зустрічі з людиною, а чудеса, які здійснює Ісус в суботу, вимовно нам свідчать про те, що ця зустріч потрібна для життя людини, вона дає і підтримує його в людині.
Отже, варто дотримуватися певної послідовності в своєму житті: центром тижня є неділя, а центром неділі є зустріч людини з Богом.
Варто також спитати себе: чи мій недільний відпочинок не перешкоджає зустрічі з Богом?