«Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним — світ спасти» (Йн 3,17).
«У проповіді священник згадав про підготовку до Святого Причастя. Він сказав, що багато хто приймає Святе Причастя без попередньої сповіді, а це є гріхом, навіть святотатством. Чи це справді так?»
Відповідь:
Для початку зазначимо, що в цьому питанні не йдеться про чиюсь приватну думку. Всі охрещені є частиною живого містичного Тіла Христового — Церкви, і повинні прийняти вчення Святого Письма і Традиції так, як навчає Церква, й жити цим.
Христос обіцяв залишитися з нами аж до кінця світу (Мт 28,20). Наше традиційне вчення — що Ісус присутній у дарохранительниці, або в монстранції під час виставлення Пресвятих Дарів. Коли ми згадуємо таїнства Церкви, коли говоримо про Євхаристію, то зазвичай думаємо про прийняття Святого Причастя.
Без Євхаристії не було би цієї присутності Ісуса. Євхаристія — в істинному й повному сенсі цього слова — це Свята Меса. Свята Євхаристія «є джерелом і вершиною всього християнського життя», каже Догматична Конституція про Церкву (Lumen gentium 11).
Тому Свята Меса — це неосяжний дар Божий, найбільше диво, яке у великій скромності день у день відбувається на вівтарях наших храмів, і перед натовпами, і перед нечисленними з Божого люду. Сьогодні ми значною мірою втратили відчуття величі й багатства дару Меси. Однак є правдою, що повна участь у Святій Месі означає прийняття Причастя. Ісус запрошує і нагадує нам:
«Істинно, істинно говорю вам: якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете Його кров, не матимете життя в собі» (Йн 6,53). «Той, хто свідомий учиненого смертельного гріха, не повинен приймати святого Причастя, не отримавши перед тим розрішення, навіть якщо має сильний жаль» (ККЦ 1457).
Отже, якщо хтось приймає Причастя, не прийнявши попередньо Таїнства покаяння, це не означає, що він грішить. Той, хто не має усвідомлення скоєного тяжкого гріха, може і навіть повинен приймати Причастя, оскільки легкі гріхи прощаються через Акт покути на початку Меси, молитву «Господи, я не гідний» перед Причастям, і саме Причастя.
Для здорового осуду своїх гріхів необхідна добре сформована совість. «Сповідь зі щоденних провин (легких гріхів) не є обов’язково необхідна, але Церква гаряче рекомендує її. Регулярна сповідь із наших легких гріхів допомагає формувати наше сумління, боротися з нашими поганими нахилами, піддаватися цілющій силі Христа, йти вперед у житті Духа. Отримуючи частіше через це таїнство дар Божого милосердя, ми самі прагнемо бути милосердними, як Він» (ККЦ 1458).
Дозвольте мені завершити чудовою думкою Джеймса Меллона. Один священник «сказав йому, що його священство передусім покликане захищати Євхаристію від людей… Якби таким було Боже наставлення, не було би ні Воплочення, ні християнства, ні тим більше Євхаристії» («За межами парафії», 73).
фінансово.
Щиро дякуємо!
