В історії важливе місце посідають дати. Без них будь-яка подія часто не має сенсу.
Цілком зрозуміло, що хронологія подій, описаних у Євангеліях, розпочинається саме від народження Христа. Вже від віків заведено, що літочислення в більшості країн світу ведеться з індексом «до чи після Різдва Христового». Така форма запису дат говорить про визначну роль християнства в укладі суспільства. В радянські часи ця форма була замінена на «до нашої ери» або «наша ера».
У VІ столітті монах Діонісій Малий вилічив, що Ісус Христос народився у 754 році від заснування Рима. Сучасні підрахунки, які базуються на детальнішому вивченні текстів Святого Письма і світової історії, доводять, що у підрахунках Діонісія була зроблена помилка, і тепер світ “спізнюється” щонайменше на 4 роки.
Як твердять дослідники, найбільше подбали про дотримання хронологічної точності євангелисти Лука та Іван. З їхніх та інших книг ми знаємо, що Ісус народився перед смертю царя Ірода Великого, яка сталася в 750 р. від заснування Рима, тобто у 4 році до нашої ери. За якийсь час перед своєю смертю цар в Єрусалимі приймав волхвів, від яких дізнався про народження Месії-Царя. Боячись за свою владу, він наказав убити всіх хлопчиків віком до двох років в околицях Вифлеєма. Цей вік є більшим за вік Ісуса на той час, проте Він мав вже не менше року. Отже, до дати смерті Ірода, тобто квітня 4 р. до н.е., додаємо кілька місяців з дня переїзду Ірода з Єрусалима до Єрихона, де цар помер, а ще час для приходу волхвів, видання наказу та плюс сорок днів на очищення новонароджених за юдейським звичаєм. І так, на думку істориків, назбирується ще близько півтора року від Різдва Ісуса до смерті Ірода, тобто Христос народився десь наприкінці 6 року до нашої ери. Є ще два чинники, які доповнюють ці підрахунки: поява на небі зірки і перепис населення, що відбувався саме в час Різдва.
Другою важливою датою в житті Ісуса Христа був початок Його публічної діяльності. Але перед тим відбулась ще одна подія – початок проповіді Івана Предтечі.
Про цю дату ми маємо чітку згадку в євангелиста Луки: “П’ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод – тетрархом Галилеї, …за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Івана, сина Захарії, в пустині”.
Найкориснішою тут є перша згадка, тобто п’ятнадцятий рік правління імператора Тиверія. В середні віки історики відрахували його від смерті попередника Тиверія імператора Августа, тобто від серпня 14 року н. е. – таким чином п’ятнадцятий рік тривав від серпня 28 р. і до серпня 29 р. н.е. Але дослідники не врахували, що на Сході давнє літочислення велось трохи по-іншому, і перший рік тривав від дати самої смерті – до початку наступного року. Тоді 15-й рік правління Тиверія припадає на цілий 28 рік. Інша особливість, що Август ще за життя, у 12 р. н. е., призначив Тиверія своїм співправителем. А тоді 15 рік припадає на 26 р. н.е. Така дата менш вірогідна.
До кінця чітко з’ясовує початок місії Івана Предтечі сам акт хрещення Ісуса Христа, що стався невдовзі після її початку. На цей час Ісус Христос мав, як говорить Біблія, “яких тридцять років”. Це відносна неточність – “яких тридцять років” – свідчить, що Христові за тодішніми мірками могло бути і 28, і 34 роки.
Ще одна підказка є в євангелиста Івана. Він вказує, що на час початку місії Ісуса Христа Єрусалимська святиня вже мала сорок шість років від початку її відбудови Іродом Великим у 20-19 рр. до н.е., а отже, це був 27-28 рік н.е. Звівши разом всі ці цифри, маємо орієнтовно кінець 27 року як початок проповіді Івана Предтечі, а початок 28 року н.е. – початок місії Ісуса Христа.
І, врешті, залишається з’ясувати дати смерті, Воскресіння і Вознесіння в небо Спасителя. З книг Нового Завіту відомо, що діяльність Христа тривала не більше трьох, але не менше двох років, про що свідчить згадані три привселюдні Пасхи Христа. Відомо також, що Ісус Христос помер у п’ятницю, в переддень Пасхи. Це свято за юдейським календарем є так званим нерухомим святом, тобто завжди припадає на 14 або 15 число місяця нісан. За сучасними підрахунками астрономів, 14 нісана випадало в п’ятницю або в суботу в 30 та 33 році нашої ери. З наших попередніх підрахунків ми знаємо, що Христос народився наприкінці 6 року до н.е., а тоді в 30 р. н.е. Йому було 36 років, а в 33 р. н.е. – 39 років. Отже, останній випадок зовсім не підходить, бо робить Христа занадто старим (згадаймо, що на початок місії Христа Йому було “яких тридцять років”, тобто не більше 34-х). А тоді нам залишається як дата смерті й Воскресіння 30 рік н.е.
Отже, орієнтовна таблиця хронології книг Євангелія:
• кінець 6 р. до н.е. – народження Ісуса Христа;
• кінець 27 р. н.е. – початок проповіді Івана Предтечі;
• початок 28 р. н.е. – Хрещення і початок публічної діяльності Спасителя; на цей час Він мав трохи більше ніж 33 роки;
• весна 30 р. н.е. – третя, остання Пасха Христа, смерть, Воскресіння та Вознесіння Ісуса Христа (35,5 років).
Здається, все обчислено, але можуть виникнути нові доповнення, і вони зруйнують ці підрахунки. Навіть тепер ще немає одного чіткого визначення років життя Ісуса Христа, ні хронології інших подій Євангелія. Спаситель не залишив майже ніякого сліду в сучасній Йому історичній науці, а дуже рідкісні згадки про Його життя в хроніках того часу не надто чіткі. Значно пізніше Він став особою, про яку знав увесь цивілізований світ. Проте достовірні історично-хронологічні джерела з Його життя були вже втрачені. Для нас найважливішою є і залишиться традиція Церкви, яка й надалі зберігає старе обчислення дат життя Ісуса Христа, бо не так важливо, чи Він воскрес на 33-му чи на 36 році життя. Стократ важливішою є сама ціль приходу Христа!
Стаття написана на основі книги о. Джузеппе Ріціотті “Життя Ісуса Христа”
Тарас Антошевський, РІСУ
фінансово.
Щиро дякуємо!
