Роздуми до Слова Божого на Великодній Вівторок
Сьогоднішнє Євангеліє ставить в центр наших роздумів зустріч Марії Магдалини з Воскреслим Христом. Марія, про яку відомо, що Господь вигнав з неї сімох бісів (пор. Мк 16, 9), можливо, прив’язалась своїм жіночим серцем до Вчителя, відтак зі смертю Вчителя, вона втратила те, що тішило її жіноче серце – бути з Тим, кого любить.
Вона приходить до гробу, в якому в Страсну П’ятницю було покладено тіло Ісуса Христа, можливо для того, аби хоча б ще таким чином побути біля Того, до кого прив’язалось її серце. Вона шукає Його в порожньому гробі, проте Вчитель стоїть позаду. Горе настільки опанувало серце Марії, що в ньому вона не здатна розпізнати Спасителя і думає, що це садівник. Лише після того, як Господь вимовляє її ім’я, вона розпізнає свого Вчителя. Любов Марії до Ісуса змішана з людським егоїзмом, (мати улюбленого для себе, принаймні, щоб ним помилуватися), тому Ісус очищає її від цього, кажучи: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого» (Йн 20, 17). В цих словах також можна відчути натяк щодо правди небесного існування: в небі душа досконало належить Богові, сприймає все в Божому світлі, бачить речі цього світу так як Бог їх бачить: в повній і чистій любові, любові, що пов’язана з даруванням себе і свободою. Наша земна любов – це лише недосконалий відблиск вічної Божої любові. Тільки тоді, коли ми будемо перемінені Богом, зможемо по-справжньому любити.
У поведінці Марії Магдалини може віднайти себе кожен християнин і християнка. Коли ми зустрічаємо на своєму життєвому шляху великі труднощі, страждання, ми шукаємо Бога, шукаємо Ісуса Христа, але радше для своєї втіхи. Ми вдивляємося в своє горе, подібно як Магдалина вдивлялась в порожній гріб, шукаючи хоч якісь натяки попередньої радості. Однак Христос, справжня наша радість, стоїть поруч, ми Його не помічаємо, бо відвернулись від нього, захоплені пошуком своїх мрій. Він кличе нас, починає діалог з нами, промовляє в нашому серці, аж нарешті Він промовляє наше ім’я, і пояснює нам, що ми живемо не для земних втіх, не для земного щастя, а для вічності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
