Соціальні мережі з кожним днем стають дедалі популярнішими. Інструменти соцмереж сьогодні допомагають об’єднуватись небайдужим людям для відстоювання чи здійснення добрих громадських ініціатив. Якщо раніше в Інтернет заходили, щоб поспілкуватися в якомусь чаті, то потім – Живий Журнал (livejournal) став кращою його заміною у проведенні часу. Та найбільш популярними зараз стають соцмережі.
Фейсбук (facebook), вКонтакті (вКонтакте), Однокласники (Одноклассники) – Інтернет-сторінки, які використовують для пошуку старих знайомих, для комунікації з друзями, незнайомцями, а Інтернет-сторінки з певною тематикою, форуми стають майданчиком для спілкування із собі подібними, таким собі клубом за інтересами.
Соціальні мережі можна використовувати не тільки для дружнього спілкування. В Україні є приклади успішних і неполітичних громадських ініціатив, які починалися в Інтернеті. Пропонуємо вашій увазі кілька з них.
Достатньо «свіжий» львівський приклад – це акції протесту проти будівництва готелю, який назвали «бункером» на розі вулиць Краківська-Вірменська. Протести почалися з самоорганізації спільноти ЖЖ-истів. До їхніх акцій долучалися й інші люди, задіювали різні механізми. Після публічних протестів та довгих громадських обговорень інвестор відмовився від ідеї будівництва такого готелю і замовив альтернативні проекти, які були б спрямовані на відновленні втраченої забудови. Це була перемога звичайних користувачів Інтернету.
У лютому в місті Лева відбулася конференція «Lviv Social Media Camp», де обговорювали використання соціальних мереж. Народний депутат України, а також активний блогер Леся Оробець у межах конференції розповіла, як через соціальні мережі вдалося мобілізуватися в реалі і ліквідувати незаконно збудований сміттєспалювальний завод біля Києва.
«Через 25 днів після того, як я народила Еріку, до мене звертаються через помічників дві жінки з Солом’янки, з тим, що в центрі Солом’янки напроти центрального ЗАГСу планують побудувати сміттєспалювальний завод. Я не повірила, але зробила пост у блозі, в якому попросила журналістів перевірити. Менш ніж за тиждень з’явилася інформація, що… завод уже побудований!
З’ясувалося, що цей міні-заводик спалює все сміття, яке проходить через Київ. А найближча школа і будинок знаходяться у 100 метрах від нього, хоч по всіх нормативах має бути не менше 500. Ті, хто будували цей заводик, сказали, що ця «фура» переносна, тому на неї ці правила не розповсюджуються», – розповіла Леся Оробець.
За її словами, блогосфера вибухнула, було понад сотню перепостів, які мобілізували передусім жителів Солом’янки. Вдалося добитися проведення громадських слухань, на які, завдяки соціальним мережам, прийшло близько 300 місцевих мешканців. За посередництва твіттеру один совісний працівник Укрзалізниці, «злив» схему того, як мали зірвати слухання, однак це не вдалося зацікавленим людям. «Я подала депутатське звернення до МВС і ГПУ, відкрита кримінальна справа, і ГПУ згодом доповіла мені наступне: завод ліквідований. Я попросила блогерів перевірити і прислати мені фото. Заводу таки не було», – додала вона.
Про ще одну ініціативу, що розповсюджується через соціальну мережу, розповіла координатор проекту «Київ без тютюнового диму» (його впроваджує у життя громадська організація “Інститут Медіа Права”) Олена Дуб. Мова йде про інтерактивну карту «Тут не курять», на якій наносять адреси кафе і ресторанів Києва, в яких взагалі не курять.
«Карта, створена на базі звичайного функціоналу Google Maps, і уже за перші кілька днів отримала понад 30 тисяч переглядів. На сьогодні активісти спільно з Інтернет-користувачами Facebook, Twitter і навіть Vkontakte зібрали дані про кілька десятків київських кафе та ресторанів, в яких не курять. І продовжують збирати адреси. Долучитися до наповнення карти може кожен охочий. Так званий принцип «краудсорсингу» (англ. crowd-source, ресурс натовпу) дозволяє створювати великі соціальні проекти силами багатьох людей. Перед тим, як розпочати створення карти, я вивчала міжнародний досвід щодо обмеження куріння у кафе, барах, ресторанах і те, які соцмережеві “примочки” використали наші колеги у Польщі і Росії», – зазначила Олена Дуб.
За її словами, в останні роки Інтернет, зокрема соцмедіа, став дуже важливим майданчиком для самоорганізації населення. Яскравими прикладами є київська Інтернет-спільнота “Збережи Старий Київ”, (є також «Збережи старий Львів» – ред.) і проект із розробки бренду міст “ВікіСітіноміка”. «Для втілення у життя багатьох соціально-орієнтованих не обов’язково бути зареєстрованою організацією. Щоб робити щось корисне, достатньо мати бажання змін, трохи фантазії і віру в те, що лише разом громадяни можуть щось змінити на краще», – запевнила Олена Дуб.
ВГО «Карпати кличуть» виникла з однойменної групи в соцмережі “Одноклассники.ру”, як розповів керівник львівського осередку Роман Бондар. Обласні осередки ВГО представлені в Громадських радах при державних адміністраціях Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей. Зокрема ЛОО ВГО “Карпати кличуть” входить до комісії з питань природокористування і охорони довкілля Громадської ради при ЛОДА.
Тепер ВГО «Карпати кличуть» – зареєстрована, згідно з українським законодавством, громадська організація, повноправна юридична особа, з розширеною структурою обласних відділень, легалізованих для діяльності на території своїх областей. До групи в соцмережах “Карпати кличуть” приєднуються всі ті, кому не байдужа доля екології Українських Карпат. Також ентузіасти з групи неодноразово організовували прибирання сміття на стежках, що ведуть до Говерли, та інші гірських стежках.
Майже рік тому у Львові стартувала громадська ініціатива «Врятувати Меркурія» – небайдужі громадяни міста об’єднались, аби зібрати кошти на реставрацію скульптури Меркурія, встановленої на фронтоні будинку, що на вулиці Січових Стрільців. А все почалося із поста у ЖЖ і твітері Остапа Малашняка, і розмови про «давайте врятуємо Меркурія». Цю інформацію розповсюдили інші блогери, ЖЖ-исти, було створено різні групи в соцмережах на підтримку акції. Минув рік, за який вдалося зібрати кошти на обстеження скульптури, на архітектурну та технологічну частини проекту реставрації, яку зробили спеціалісти, залишився третій – зібрати кошти на саму реставрацію скульптури.
Як розповів оглядач, блогер Петро Нек, опираючись на дані Gemius, котрі були оприлюднені 1 квітня 2011 року, Інтернет-аудиторія Львівської області на лютий 2011 року становила близько 600 тисяч осіб (українська – 12,1 млн). Щодо блогів, то загальноукраїнські дані на жовтень 2010 року від Яндекса свідчать про активних 120 тисяч із 700 тисяч зареєстрованих (приріст 40% порівняно з минулим роком). Про твітер: 23 тисячі – це двомовні акаунти, 10 тисяч переважно українськомовні, решта – російськомовні акаунти користувачів з України, які у профілі місцезнаходження вказали або Україну, або якесь українське місто.
У фейсбуці українська цільова аудиторія – це 1,4 млн осіб, а вКонтакті по Україні показує – 16 мільйонів користувачів, причому суто по Львову й області – 600 тисяч. Звісно, це приблизні цифри, оскільки є пусті акаунти, є в однієї людини по кілька сторінок. Першими у порівняно нові соцмережі входять найбільш активні люди, лідери думок, тому й характерно, що у фейсбуці та твіттері більш активна аудиторія”, – розповів Петро Нек.
«Соціальні мережі можна порівняти з «самвидавом» 1970-х років: влада не має змоги контролювати, тому через них найкраще поширювати інформацію, яка може цензуруватися в ЗМІ. Інколи соцмережі допомагають вирішити локальну проблему, яку традиційні мас-медіа не помітили. Через соцмережі можна розповсюдити інформацію про проблему настільки, що її не можна буде не помітити», – зазначив Петро Нек.
Натомість він також зауважує, що якою б не була активність у соціальних мережах щодо певної проблеми, якщо вона не перекинеться в оф-лайн, з неї нічого не виникне. «Якби люди в Єгипті лише переписувалися б в твітері та фейсбуці, і не виходили на вулиці, нічого б вони не досягли, – запевнює блогер. – Взагалі соціальні мережі – це інструмент, як лопата, за допомогою якої можна, і посадити город, і викопати комусь яму».
Відтак соціальні мережі можуть допомогти вирішити проблему, а також підштовхують до того, щоб ставати більш активним громадянином свого міста. Підтримка однодумців в он-лайн і в оф-лайн – розвіює байдужість і зневіру, що не можна нічого таким шляхом досягти. Активна громада в Україні створює нову платформу для творення відповідального майбутнього.
фінансово.
Щиро дякуємо!
